26.08.2022

Консультація для батьків

26.08.2022 Поради вихователям

25.08.2022

 

25.08.2022

Поради для батьків

 

24.08.2022

 

 

 

 

01.07.2022

ПОРАДИ БАТЬКАМ

«ЩО РОБИТИ, КОЛИ ДІТИ ШУМЛЯТЬ, А ЦЕ НЕ ДУЖЕ ДОРЕЧНО?»

 

Важливо пам’ятати – багато дітей мінімум до 6 років не вміють контролювати гучність мови. Центри мови і центри когнітивного контролю в цей період лише продовжують дозрівати. А зараз – реакції дітей можуть взагалі бути зовсім різними. На цей час використайте скарбничку «тихих ігор».

Ігри, що допоможуть вимкнути гучність:

1. Пульт керування. На подушечках пальців малюємо фломастером «кнопку гучності». Наприклад, на вказівному пальчику – червоним кольором ставимо крапку – голосніше, на безіменному – синім кольором – тихіше. Тренуємося, пропонуємо сказати слово, наприклад, «мама», або ім’я дитини, натискаємо кілька разів на пальчик – Дитина каже слово залежно від «кнопки» та кількості «кліків» голосніше. (Доводимо до найбільшої гучності, а потім, зупиняємо на потрібній). Коли дитина знову говоритиме голосніше, посміхаючись, торкаємося його «кнопки», або просимо, щоб він сам доторкнувся.
2. Граємо в «шпигунів», в мишок і кота (мишка повинна тихееенько, беззвучно пробратися і щось заздалегідь продумане у нас схопити).
3. Диригенти – Змахуємо рукою вгору – і це сигнал інструментам «грати голосніше», рукою вниз – знижуємо гучність, збираємо руку в кулак – мовчання. Даємо можливість дитині теж побути диригентом.
4. Пишемо літери в рядок. Від маленької до великої. (Лики Р, З, Ж) і навпаки, від величезної, до маленької. Просимо дитину дивитися на букви, вимовляти звук, підвищуючи або знижуючи гучність (чим менше буква, тим тихіше звук і навпаки).
5. Кожні кілька годин – 2 хвилини тиші. Призначаємо дитину – головною. коли продзвонить будильник, він подає всім сигнал – Слухаємо тишу.
6. Самі починаємо говорити пошепки. Дитина дзеркатиме нас. Або граємо в «Шепотуньки» – розмови в сім’ї лише пошепки.
7. Складаємо всі голосні голоси у вазу. Вони там не змішуються. Коли хочеться сказати голосно, свій голос потрібно взяти з вази.
8. Пантоміма – гра «в крокодила».
9. Спілкуватися мовою жестів (можна придумати свою сімейну мову, перевірю, чи включили ми його в онлайн курс на EdEre, не пам’ятаю), ця проста «мова», де кожна літера – окремий жест – гарний і для дітей 4-5 років (у нашій сім’ї він переходить із покоління в покоління і він не раз нас рятував).
10. Граємо в оперу – не говоримо, а співаємо (спів сприймається по-іншому).
11. Перетворення. Говоримо, як маленькі ліліпутики, мишки або мурашки (а потім, як велетні чи слони).
12. «Мовчанка» – хто перший скаже слово, той програв.
13. «Передаємо думку на відстані» – вгадати про що подумав, і що сказав.
14. Якщо діти у суперечці діти кричать одночасно – дати всім прапорці, листки паперу з їхніми іменами, будь-які предмети – щоб їх піднімали, коли хочуть «взяти слово».
15. Робимо плювалки (трансформація вербальної агресії) – плюємо паперовими катишами, дуємо – в ціль.

Джерело: Полтавський обласний центр громадського здоров’я

 

 

27.06.202

Консультація для батьків

Для чого дитині вміти копіювати фігури?

У віці 3-х років дитина має навчитись копіювати круг. “Для чого”, – спитаєте ви?

Аналізуючи вміння копіювати круг, можна виділити такі важливі етапи розвитку, як:

• розвиток дрібної моторики;
• зорово-просторового сприймання;
• розуміння схеми тіла.

Чи знаєте ви, що, починаючи з 3-х років, дитина вчиться малювати «головонога». Головоніг – це прототип людини (голова, від якої йдуть ручки і ніжки). Батькам дуже важливо зафіксувати, чи пробує дитина малювати головонога. Якщо ж раптом ні – потренуватись з нею у цьому, запропонувавши зразок.

В 4 роки ми можемо пропонувати дитині скопіювати коло, квадрат і трикутник на одному аркуші і подивитись, як вона орієнтується на аркуші паперу, чи може дитина розмістити всі фігури, чи достатньо фігури схожі з запропонованим зразком.

Далі, зі зростанням дитини, зразки для копіювання ускладнюються. Наприклад, дитині 5-річного віку можна запропонувати скопіювати дерево, будинок і паркан.

Психологи можуть запропонувати дитині скопіювати фігуру Тейлора. Виконуючи такі завдання, можна зрозуміти рівень сформованості зорово-просторового сприймання, спрогнозувати можливі складнощі на письмі, під час читання та вчасно попередити їх.

Найкраще, коли такі діагностичні завдання виконує спеціаліст із дитиною – для більш методичного надання інструкцій та коректної інтерпретації, а також подальшого прогнозування корекційних занять та порад.

Джерело: www.logoclub.com (логопед- Альона Король)

 

 

14.06.2022

Виховуємо успішних дітей:поради для батьків

Як виховати дітей успішними?

Секрет успіху дитини — в її незалежності. Треба довіряти своїм дітям: коли ви їм довіряєте і поважаєте їх, вони поважають себе. Вони поважають своє бажання ризикувати та щось робити. Коли ви робите їх незалежними, вони самі беруть відповідальність за своє життя. Ви не диктуєте, що їм робити, а співпрацюєте з ними. Чому діти бояться спробувати щось нове та ризикувати? Тому що вони бояться наслідків, що дорослі будуть їх сварити. Ви маєте вселити в дітей віру в себе, підтримуючи їх у всіх починаннях. Також дуже важливо бути добрими до своїх дітей — вони це назавжди запам’ятають.

Як навчити дітей відчувати щастя?

Треба ставити їм запитання: як можна зробити світ кращим? Своє життя кращим? Як зробити життя свого друга кращим? Спільна праця задля якоїсь мети в групах чи командах робить людей щасливими. Люди — це соціальні істоти, вони нещасливі, коли змушені все робити на самоті чи на благо лише самих себе. Кожному потрібна соціальна взаємодія, щоб бути щасливим. Тому треба надавати можливість дітям працювати в командах, щоб розв’язати певну проблему чи питання. Люди щасливі, коли в них позитивні стосунки з іншими. Успіх у сучасному світі зазвичай значить, що у вас багато грошей. Проте це не зовсім так. Є багаті люди, котрі нещасливі, оскільки не вміють взаємодіяти з оточенням. Стосунки з людьми щасливі, коли ви можете допомагати іншим покращити життя. Це зробить вас і успішним, і щасливим водночас. Діліться успіхом і турбуйтеся про інших. Не думайте тільки про себе

Як найкраще боротися з ґаджетами?

Дітям необхідно пояснювати, чому проводити забагато часу в смартфонах — шкідливо для здоров’я. І треба дати їм можливість самостійно створити план-графік, скільки часу вони можуть сидіти з телефонами. Проте важливо допомогти дітям відкоригувати цей план. Якщо допомогти їм із плануванням, тоді вони значно краще будуть його дотримуватися.

Як боротися з булінгом?

Треба розповідати дітям, до яких наслідків призводить булінг. Сторітелінг найкраще для цього підходить, оскільки спрямований на відчуття дітей, а саме на турботу про ближнього. Завдання вчителя — створити атмосферу, у якій кожен розуміє, що добробут іншого важливий. І що можна просити про допомогу та підтримку вчителя в будь-який момент, коли вона буде потрібна. Треба поводитися так, щоб діти могли наслідувати вашу позитивну модель поведінки. Необхідно стати прикладом, за яким діти захочуть іти. Цькувальнику треба пояснити, яку шкоду він завдає іншій дитині. Тому необхідно втручатися й пояснювати обом сторонам, що відбувається. Агресору треба показувати, як почувається жертва агресії. Це є ключем, як зробити наш світ кращим.

Як дітям пояснити, чому відбувається війна?

Поясніть дитині: таке відбувається, коли дорослі не можуть між собою домовитися, і таке стається, коли цькувальник, який ображає інших, виростає. Це якнайкраще зможе продемонструвати, як у дорослому житті працює схема «агресор-жертва».

Як допомогти дітям боротися із психологічними травмами?

Треба розповідати подібні історії-казки, наприклад, як черепаха подолала свою травму. Це має надихнути дитину боротися та не падати духом. Кажуть, що діти, які зростали з якимись викликами чи труднощами, зростають навіть кращими. Діти, які пройшли важкі умови і їх пережили, мають усі можливості.

Джерело:www.osvitoria.org

 

01.06.2022

Бесіди з батьками з безпеки життєдіяльності дітей у літній період

Загальні положення:

 

• Дбайте про власну безпеку та безпеку своїх дітей.
• Не залишайте дітей без нагляду дорослих.
• Приводячи дітей до дошкільного закладу, батьки повинні передавати дитину вихователеві.
• Батьки повинні приводити дітей до дошкільного навчального закладу добре вимитими, підстриженими, з обрізаними нігтями, одягненими в чистий одяг. Батьки не повинні входити до групової кімнати без потреби.
• Заборонено доручати забирати дітей з дошкільного закладу братикам і сестричкам, яким не виповнилося 14 років, стороннім особам без згоди та попередження батьків, особам у нетверезому стані.
• Одяг дитини в літній період повинен відповідати сезону та погоді.
• У літній період голова дитини повинна бути захищена панамою (з натуральних матеріалів: бавовна, льон).

 

Увага: дорога!

• Шановні батьки, слід пам’ятати, що дорога є підвищеною зоною небезпеки наших дітей.
• Проаналізуйте місце проживання щодо інтенсивності дорожнього руху.
• Не дозволяйте дітям гратися біля проїжджої частини дороги.
• Пам’ятайте: отруйні гази машин небезпечні для дітей.
• Не возіть дітей на транспорті, не призначеному для цього: скутери, мопеди, мотоцикли.
• За потреби облаштуйте велосипед спеціальним сидінням для дитини.
• Під час катання дітей на велосипедах, самокатах навчайте їх правил велосипедистів, використовуйте тільки велосипедну доріжку, не дозволяйте кататися на проїжджій частині дороги.
• Ходіть з дитиною тільки по тротуарах і пояснюйте, що проїжджа частина призначена для транспорту.
• Не дозволяйте дітям самостійно переходити проїжджу частину.
• Не поспішайте, переходьте дорогу розміреним кроком.
• Не переходьте дорогу на червоний чи жовтий сигнал світлофора.
• Переходьте дорогу лише в місцях, визначених дорожнім знаком «Пішохідний перехід».
• З автобуса, тролейбуса, трамвая, таксі виходьте першими, щоб дитина не могла впасти чи вибігти на дорогу.
• Не виходьте з дитиною з-за машини, з-за кущів, не глянувши попередньо на дорогу — це типова помилка, і не можна, щоб діти її повторювали.
• Спонукайте дитину до участі у ваших спостереженнях за ситуацією на дорозі: показуйте їй ті авто, які готуються повертати, їдуть з високою швидкістю.
• Улітку малюки охоче катаються на велосипедах. Тому стежте, щоб діти не виїжджали на проїжджу частину, не їхали занадто швидко і були завжди у вашому полі зору.
• Під час подорожі залізничним транспортом дотримуйтесь усіх правил та уважно стежте за дітьми.
• Не дозволяйте дітям гратися поблизу доріг і на проїжджій частині вулиці.

 

Безпека на природі

• Під час перебування на природі (у лісі, городі) разом з дітьми не збирайте і не вживайте незнайомих ягід, рослин, грибів.
• Для походу на природу одяг добирайте таким чином, щоб максимально захистити від укусів комах, змій, кліщів.

Не залишайте дитину без нагляду біля водойм.

• Регулюйте перебування дітей під сонцем, щоб запобігти опіків.
• Не дозволяйте стрибати у воду в неперевірених місцях.
• Дозуйте перебування дитини у воді, щоб організм не переохолоджувався.
• Не дозволяйте запливати на глибину, використовувати гумові іграшки, матрац.
• Для купання добирайте місця, не засмічені, з твердим дном, без водоростей та мулу.
• Не допускайте пустощів на воді (не можна зненацька лякати, жартома кликати на допомогу, утримувати одне одного під водою).

 

Безпека в побуті

• Навчити дітей безпечних ігор. Не дозволяти проводити ігри, пов’язані з хованням у шафах та інших предметах, що зачиняються, за занавісками та з пересуванням у темряві.
• Якщо дитина має окрему кімнату, то всі її речі мають знаходитися на висоті піднятої руки.
• Слід стежити, щоб у дитини не було потреби діставати щось зі стільчика та табуретки.
• Над ліжком не повинно висіти жодних предметів. Лампи в електроприладах повинні бути закриті плафонами. Гострі, ріжучі, колючі і крихкі предмети повинні знаходитися в недоступному для дітей місці.
• Особливу увагу слід звернути на зберігання ліків. Ліки слід зберігати в зачиненій шафі. Іграшки не повинні бути небезпечними для дитини (лазерні пістолети, кулькові, водні), якщо іграшка розбирається, то складові частини за розмірами повинні бути такими, що не вміщаються в ніс, рот, вуха. Перевірте іграшки щодо можливості розбивання (осколки можуть поранити дитину).
• Не можна залишати дітей на балконі без нагляду. Не можна дозволяти дітям рухливі ігри на балконі. На балконі потрібно закрити щілини, через які можуть випасти дитячі іграшки. У присутності дітей не можна нахилятися з балкона. Балкон повинен закриватися з кімнати на гачок.
• Під час виходу на прогулянку перевірте обладнання дитячого майданчика. Навчайте дітей правил користування гойдалкою, каруселлю. Особливо уважно обстежуйте пісок: у ньому можуть залишитися гострі предмети або скло. Огляньте територію будинку і перевірте відсутність відкритих підвалів, каналізаційних люків, ям, електрощитів.

Харчування дітей влітку

• Стежте, щоб діти не вживали немитих овочів і фруктів, зелені.
• Ягоди, зелень, фрукти слід мити проточною водою.
• Стежте за тим, щоб діти ретельно мили руки з милом, повернувшись з вулиці, перед вживанням їжі.
• Привчайте дітей дотримуватися правил особистої гігієни.
• Дітям для пиття давайте кип’ячену воду.
• Під час здійснення покупок звертайте увагу на термін призначення. Використовуйте в дитячому харчування тільки доброякісні, свіжі продукти.
• У літній період уникайте продуктів, які містять креми.
• Слід вести боротьбу з комахами, гризунами, які переносять інфекції.

Будьте обережні!!!

101-пожежна безпека!

102-поліція!

103-медична допомога!

104-газова служба!

31.05.2022

«Уроки обережності влітку» – практичні рекомендації для батьків »

Літо – це саме чудова пора року!  Щоб воно пройшло для дитини з користю, необхідно організовувати йому активне дозвілля.  Тим більше, якщо дитина проводить літо в місті.  Чим більш насиченим буде організовано і сплановано його час, тим більше користі отримає дитина від річного проведення часу.

Велику увагу необхідно приділяти дитині в літній період, особливо якщо ви відпочиваєте на природі.  Тому мені б хотілося дати кілька практичних рекомендацій для батьків, які допоможуть зробити відпочинок безпечним і комфортним.

Будьте обережні з сонячним випромінюванням.  Діти можуть зіграти дуже нетривалий час і повинні бути змащені сонцезахисним кремом з фактором сонячного захисту від 15 до 30. Знаходження в тіні, парасольки і капелюх з великими полями, все це захищає від сонця.

– Дотримуйтесь правил техніки безпеки на воді. Ніколи не можна залишати дитину поза увагою і досяжності біля води. Використовуйте тільки перевірені плавзасоби

– Безпека біля вогню. Літо не може називатися таким без пікніків і барбекю і шашликів. Безсумнівно, дитині здається привабливим мерехтіння вогню, тому Вам потрібно завжди перебувати між грилем і дитиною. Не забувайте про те, що вугілля залишаються деякий час гарячими. Повністю загасити їх, коли вечірка закінчиться.

– Перевіряйте місцевість на наявність потенційної небезпеки. Якщо Ви куди-небудь переїжджаєте, завжди дуже уважно подивіться навколо. Знання потенційних загроз може знизити ризик поранитися для Вашого малюка.

– Отруєння. У багатьох людей є свої сади і городи, де влітку дозріває безліч різних ягід і плодів. Тут виникає спокуса пригостити дитину немитими ягодами прямо з куща або напоїти теплим молоком. Для більш «дорослих» діток таке молоко не представляє небезпеки, а у малюків може викликати кишкові розлади або інфекційне захворювання.

– Комахи. З настанням тепла на вулиці з’являється велика кількість комах. Деякі з них нешкідливі (метелики, мурашки, божі корівки, коники та ін., а інші представляють загрозу для дитини (кліщі і комарі, мошки, клопи та ін.) .У приміщенні можна використовувати фумігатор, який не поглинає кисень, або встановити на вікна спеціальну москітну сітку (марлю). Обов’язково носіть у своїй сумочці спеціальні серветки-репеленти. Їх запах буде відлякувати комах протягом кількох годин.

Бажаю Вам і Вашим дітям гарного відпочинку !!!

26.05.2022

Методи гармонізації психофізичного стану

Умовно всі методи гармонізації психофізичного стану людини можна об’єднати в 3 групи:

1. Фізіологічний рівень регуляції психофізичного стану (вплив на фізичне тіло).
2. Емоційно-вольова регуляція психофізичного

стану(вплив на емоційний стан).

3. 3.Ціннісно-смисловий рівень регуляції психофізичного стану (вплив на думки, зміна світогляду).

Сьогодні інформація про емоційно-вольову регуляція психофізичного стану (вплив на емоційний стан):

– гумор (сміх позитивно впливає на імунну систему, активізуючи Т-лімфоцити крові; у відповідь на вашу усмішку організм продукуватиме бажані гормони радості; гумор чудово «перезаряджає» негатив);

– музика (найкраще сприяє гармонізації психоемоційного стану прослуховування класичної музики, хоча у малих дозах рок теж буває корисним, він допомагає вивільнитись від негативних емоцій, тому його так люблять підлітки!);

– спілкування з сім’єю, друзями;

-заняття улюбленою справою , хобі (комп’ютер, книжки, фільми, в’язання, садівництво, рибальство, туризм );

– спілкування з природою(природа завжди дає людині відчуття приливу сил, відновлення енергії);

– спілкування з тваринами;

– медитації, візуалізації (існують цілеспрямовані, задані на певну тему візуалізації – уявно побувати у квітучому саду, відвідати улюблений куточок природи і т.д.);

– аутотренінги (самонавіювання)(емоційне напруження безпосередньо пов’язане з напруженням м’язів – у стані стресу організм входить у стан «бойової готовності» до активних дій; знімаючи напруження певної групи м’язів, можна впливати на негативні емоції, позбавитись від них).

 

20.05.2022

“Формування екологічної свідомості та екологічної культури дошкільників”

Сучасна соціальна й екологічна обстановка непокоїть людей усієї планети. Щодня ми чуємо про отруєння водойм, повітря, землі, стихійні лиха, що змінюють життя, клімат і рельєф по всій планеті; знищення флори і фауни. Тому нашим дітям необхідно прищеплювати відчуття відповідальності за природу як загальнолюдську й національну цінність, основу життя на землі, гуманний принцип природокористування. Сьогодні одним із напрямків національного виховання є формування екологічної компетентності, культури, гармонійних відносин людини і природи. Ці риси варто формувати з дошкільного віку в цілісній педагогічній системі.

Природа – це наш дім. Ми маємо навчити дітей жити у цьому домі так, щоб у ньому завжди вистачало місця всім: і пташці в небі, і звірям у лісі, і черв’ячку в землі, травичці і квітці, високому дереву і маленькій стеблині, і, звичайно ж, людині. У цьому домі повинен панувати мир та злагода, любов і добро. Малюки повинні бачити красу навколишнього світу, а в цій красі навчитися бачити духовне благородство, сердечність, і на основі цього утверджувати прекрасне в собі. Треба виховувати в дітей бажання охороняти й примножувати все, чим багата рідна земля. В.О.Сухомлинський писав: «Дитина за своєю природою – допитливий дослідник, відкривач світу, тож нехай перед нею відкривається чудовий світ в живих фарбах, яскравих і тремтливих звуках, в казці, грі, творчості, красі». Діти повинні мати чітке уявлення про цінність природного довкілля, його надзвичайне значення для життя людини, а також знати про те, що людина впливає на довкілля, що його екологічний стан залежить від її діяльності. Малюки мають усвідомлювати залежність стану здоров’я та самопочуття людини від якості багатьох природних факторів: повітря, води, землі тощо.

Згідно з вимогами та рекомендаціями, затвердженими Міністерством освіти та науки України, екологічне виховання дошкільнят набуває більшого обсягу та якісно нового рівня. У Концепції екологічної освіти України серед завдань дошкільного виховання визначено формування основ екологічної компетентності, морально-ціннісних орієнтацій особистості, що є необхідною передумовою розуміння сутності природи, переосмислення власної поведінки в межах гуманістичних ціннісних орієнтирів щодо природи. У Законі «Про дошкільну освіту» щодо формування нового підростаючого покоління визначена мета виховання – формування гуманної, соціально активної, різнобічної і гармонійної особистості.

Екологічне виховання – це система педагогічної діяльності, спрямована на розвиток у дітей екологічної культури. Сьогодні є очевидним, що екологічне виховання дошкільнят – це не лише подання відповідних знань, а й формування у дітей екологічної компетентності, усвідомлення екологічної цінності природного середовища у єднанні з людиною. Екологічне виховання допоможе дитині пізнавати світ у всій його красі, співчувати живим істотам, що страждають, навчить дітей любити природу, дбайливо ставитися до навколишнього середовища, орієнтуватися в основних фактах забруднення природи, прихильно ставитися до тих, хто опікується природою. У малят сформується стійкий пізнавальний інтерес, здивування та захоплення красою, чарівністю, розмаїттям навколишнього світу.

Основою для створення освітньої програми для дітей дошкільного віку є Базовий компонент дошкільної освіти. Цей документ окреслює оптимально необхідні, однак достатні для дітей дошкільного віку знання та вміння з різних сфер суспільного життя. Педагогічний процес повинен бути спрямований на формування таких психологічних властивостей особистості, як потреба у спілкуванні з природою, інтерес до пізнання її законів, мотиви поведінки й діяльності з охорони природи.

Вихователь реалізовує такі завдання екологічного виховання:

–        виховання гуманного ставлення до природи;

–        формування системи екологічних знань та уявлень про природу;

–        розвиток уміння бачити і відчувати красу, привабливість кожного елемента довкілля, милуватися і захоплюватися ними;

–        включення в посильну еколого-зорієнтовану діяльність.

«До природи не неси шкоди», – це важливий висновок, до якого мають дійти діти, спілкуючись із навколишнім середовищем. Вирішення цих завдань забезпечить активне спілкування дошкільника з природним довкіллям і сприятиме їхній соціалізації. У кожній віковій групі реалізуються певні програмові завдання ознайомлення дітей із природою. Вони передбачають поступове засвоєння природничих знань. Дітей 2-х, 3-х років життя знайомлять із рослинами, тваринами, явищами неживої природи, привчають виокремлювати їх у просторі, виділяти і правильно називати деякі прикмети рослин, імітувати рухи і голоси тварин. При цьому в дітей удосконалюються аналізатори (візуальний, слуховий), розвивається інтерес і увага до побаченого, формується добре ставлення до них.

У дітей 4-го року життя формуються уявлення про предмети і явища природи, з якими вони постійно зустрічаються в житті, підводять їх до установлення таких зв’язків, які діти можуть пізнати в процесі предметно-чуттєвої діяльності на заняттях, іграх і відобразити їх у формі конкретних уявлень. У процесі засвоєння знань у малюків утворюються більш високі форми пізнавальної діяльності. Дітей учать спостерігати, виділяти окремі прикмети рослин, тварин, порівнювати об’єкти, групувати їх за зовнішніми ознаками. Діти 4-х років можуть підійти до встановлення причинно-наслідкових зв’язків. Біля 5-ти років у дітей формується вища форма наочно-образного мислення. Вони можуть засвоювати узагальнені знання. Дітей учать виділяти особливості будови рослин, тварин і встановлювати їх залежність від умов проживання. До приходу в школу в дітей повинна бути розвинута спостережливість, допитливість, любов і дбайливе ставлення до природи, здатність знаходити в ній красиве, інтерес до сільськогосподарської праці.

При доборі матеріалу для знайомства з природою, потрібно враховувати принципи доступності, науковості. Наукове пізнання світу відбувається тоді, коли даються правильні уявлення й залучається чуттєвий досвід дошкільників, аналізуються зв’язки і залежності між об’єктами і явищами. Ураховується також принцип енциклопедичності – добір матеріалу з різних галузей природознавства; краєзнавчий принцип, що передбачає вивчення природи на місцевому матеріалі; а також знайомство з об’єктами, яких немає в даній місцевості за допомогою наочних посібників. У процесі ознайомлення дітей із природою в дитячому садку використовують різні методи: наочні (спостереження, розгляд картин, демонстрація фільмів); практичні (дослід, ігровий метод, праця); словесні (розповіді вихователя, читання художніх творів, бесіди).

Найкращий результат дає спостереження. Спостереження – це цілеспрямоване планомірне сприймання предметів та явищ, під керівництвом вихователя. Спостереження розрізняють за тривалістю (короткотривалі, довготривалі); за формою організації дітей (індивідуальні, групові, колективні); за дидактичною метою (первинні, повторні, заключні). В.О.Сухомлинський радив використовувати природу для виховання у дітей поваги до всього живого, з якої починається повага до людини, інтерес до її життя, гуманізм. Для педагога важливо підібрати такі слова для супроводу спостереження, які відповідали б завданням екологічного виховання. Через емоційне спілкування з природою дорослі мають впливати на виховання в дитини позитивного емоційного ставлення до самої себе. В.О.Сухомлинський стверджував, що бачення й переживання краси навколишнього світу – одне з головних джерел розуміння й переживання радості буття, краси життя, неповторності та унікальності думки про те, що я живу. Ознайомлення дітей з природою проходить шляхом спостереження на екскурсіях, прогулянках, під час ігор і праці. Велике місце відводиться бесідам, розповідям вихователя з використанням картин, кінофільмів, читання художньої літератури.

Заняття – це основна форма організації дітей при ознайомлені з природою. Заняття проводять у певні години за розробленим планом, згідно з програмою. Заняття будують так, щоб у процесі ознайомлення з природою здійснювався розвиток мовлення й пізнавальних здібностей дітей, виховання інтересу й любові до природи. Головне в занятті – це засвоєння всіма дітьми програмного матеріалу. Екскурсія – це заняття, на якому діти спілкуються з природою у звичайних умовах: у лісі, полі, саду, гаю. Щоденні прогулянки широко використовують для ознайомлення дітей усіх вікових груп із природою. Ознайомлення дітей із природою в дитячому садку вимагає постійного безпосереднього спілкування з нею.

Однією з умов, що забезпечує це, є організація в дитячому садку куточка природи. Праця і спостереження дітей за рослинами і тваринами в куточку природи організовується протягом року. Праця в куточку природи проводиться щоденно. Діти спостерігають за рослинами і звикають до бережного ставлення до них, оволодівають елементарними трудовими навичками, привчаються до спільної праці з дорослими, одне з одним, а потім самостійно.

У кожному дитячому садку є своя ділянка, де діти проводять більшу частину часу, особливо в теплу пору року. Ділянка – це місце для ігор, прогулянок, занять, спостережень за рослинами і тваринами протягом усього року. Діти разом із вихователем вирощують рослини, доглядають за ними, одержують конкретне уявлення про їх розвиток. У процесі догляду за рослинами в них виробляється уміння правильно користуватися простими знаряддями по обробці землі і догляду за рослинами, формується бережне ставлення до природи.

Суттєвим компонентом екологічного виховання є постійне ознайомлення малят з художнім словом, літературними творами. Глибшому зацікавленню дітей навколишньою дійсністю сприятимуть підібрана дорослим інформація з художніх і науково-популярних творів екологічної спрямованості (наприклад, В.О.Сухомлинського, Д.Павличка, Л.Костенко тощо), розповіді дорослого з власного досвіду спілкування з живою природою. Особливо цікаво дітям, коли мова йде про тварин. Тут на перший план виходять українські народні казки. Діти, наче зачаровані слухають про Лисичку-сестричку та Вовка-братика, Курочку-рябу та ріпку, яку допомогла витягти із землі не хто інший як мишка і т.д. З цими розповідями виросло не одне покоління дітей, на цьому виховується любов до тварин, рослин. Адже дитина, яка в дитинстві обділена казками, виростає грубою, жорстокою до живого.

Щоб розширити кругозір дітей, вихователям варто використовувати відео, плакати із зображенням живого світу різних широт, розповідаючи, де водяться страуси та ростуть ліани. Екологічні ігри та завдання дають дитині змогу відчути себе частиною природи, реагувати на її проблеми, викликають бажання допомогти природі, захистити її від небезпеки. Такими, зокрема, можуть бути «Казка про хмаринку», «Із чистої краплинки», «Чому пташка співає?», та інші. Сюжетні ігри з екологічним змістом допомагають дітям познайомитися з діяльністю людей, які досліджують стан природи та охороняють її. У становленні емоційно-ціннісного, відповідального ставлення дитини до природи важливу роль відіграє гра. Найважливішим результатом гри є глибока емоційна задоволеність дитини її процесом, що найбільшою мірою відповідає потребам і можливостям пізнання навколишнього світу та побудови гармонійних стосунків із природою. Добираючи об’єкти та явища природи для ігрових завдань, тренінгів слід брати до уваги те, що ставлення дитини до природи загалом формується крізь призму її відношення до  об’єктів найближчого оточення. Дуже зацікавлять дошкільнят дидактичні ігри пошукового характеру: «Можна – не можна», «Хто як до весни готується?», «Сніг у лісі» тощо; ігри-медитації: «Я – хмаринка», «Я – дощик», «Я – вітер» та інші. З метою подальшого розширення природничих знань дошкільнят у повсякденні слід проводити спостереження, бесіди: «Дощ та веселка», «Вітер, або як рухається повітря», «Сонце, повітря та вода – наші друзі» та інші. Важливе місце в екологічному вихованні посідає дослідницько-пошукова робота. Тут потрібно не давати відразу відповідь на запитання, яке постає, а пропонувати дітям самим віднайти її. Дітям цікаво розв’язувати проблемні завдання про природу та логічні завдання екологічної тематики. Це збуджує пізнавальну активність, викликає справжній інтерес до довкілля. Наприклад: «Хто швидше бігає – півник чи горобчик?», «Чому дерева голі?», «Коли це буває?».

Досвід свідчить, що до змісту екологічного виховання старших дошкільнят можна вводити досить складні природоохоронні теми як-от: «Хай на землі панує чистота», «Правила поведінки в лісі», «Червона книга України», «Як би дерева могли говорити». З метою формування в дітей екологічної компетентності можна рекомендувати проводити серії занять з тем: «Лікарські рослини для здоров’я та сили», «Вітаміни для здоров’я», «Сміттєва небезпека», «Цілющі скарби землі», «Питна вода» та інші, на яких діти могли б познайомитися з властивостями природних матеріалів та ресурсів. На таких заняттях важливо підвести до усвідомлення того, що всі природні ресурси є компонентами життєвого середовища різних живих істот.     Показниками культури взаємодії дітей старшого дошкільного віку з природою є: екологічні уявлення, уміння встановлювати причинні зв’язки в природі, інтерес до об’єктів та явищ природного світу, емоційні реакції на порушення їх використання, бажання дотримуватися норм та правил поведінки в довкіллі. Використовуючи різноманітні методи, вихователь має дбати про те, щоб діти, виконуючи ту чи іншу діяльність, розуміли її мету й оцінювали результати. Посилення уваги до формування в дошкільнят екологічної компетентності вимагає пошуку різноманітних форм ознайомлення їх із природою.

Однією з таких форм, потенціал якої ще недостатньо використовується вихователями, є цільова прогулянка на природі, що інтегрується з пішохідними переходами, є зручною й корисною формою організації дітей, що дає можливість знайомити їх з найближчим природним оточенням. Цільові прогулянки вносять різноманітність у життя дітей, збагачують їхню уяву, дають змогу краще пізнати природне середовище місцевості, де вони мешкають: луки, поле, ставок, річку. Такі прогулянки можуть проводиться не тільки з пізнавальною, а й з пізнавально-практичною метою – збирання грибів, ягід, насіння дикоростучих трав для підгодовування птахів узимку. Відмінність їх від повсякденних прогулянок полягає в тому, що вони проводяться за межами ДНЗ. Обсяг програмних завдань, що планується для реалізації на цільовій прогулянці, значно менший від того, що передбачається екскурсією. і все ж цінність таких прогулянок у тому, що завдяки регулярності їх проведення можна простежити зміни в об’єктах природи, виявити їх причини. Отже, у кожного члена суспільства необхідно формувати активну позицію «захисника і друга» світу природи, ціннісне ставлення до природи, до життя. Треба показувати дітям, що люди займають більш сильну позицію стосовно світу природи. Тому слід спрямовувати всі зусилля на те, щоб усе живе на землі розвивалося і приносило радість. і треба виховувати дитину так, щоб вона вміла бачити позитивний результат своєї діяльності, щоб милування природою, її захист стало для неї життєвою потребою, а відчуття відповідальності – життєвою необхідністю.

 

 

 

17.05.2022

Пошуково-дослідницька діяльністьі з дітьми дошкільного віку

Досліди – це важливий шлях пізнання, вони мають велику переконуючу силу. Цінність їх полягає в тому, що під час їх проведення діти не отримують готових знань у законсервованій формі від дорослого, а здобувають у процесі пошукової діяльності. Досліджуючи те чи інше явище чи об’єкт природи, дитина отримує знання у певній логічній послідовності. Крім того, під час проведення дослідів у природі дошкільнята мають змогу відчути красу природи, побачити в ній початок життя листочка, квітки, зрозуміти, чому змінюється напрямок вітру, чому вода перетворюється на лід, куди зникає сонячний зайчик.

Кpім цього досліди цінні ще й тим, що дають можливість стежити за ходом явища і відтворювати їх щоразу з повторенням умов.

Структура досліду має багато спільного з спостереженнями.

Перший його етап— підготовка до пошукової діяльності в природі — має бути спрямований на виявлення їхніх знань про певні об’єкти та природні явища і створення атмосфери зацікавленості.Цьому сприятимуть доречно поставлені запитання, цікава розповідь дорослого. Так, наприклад, під час гри малят з повітряними кульками вихователь може запитати: «Як ви гадаєте, яка з повітряних кульок важча: та, що наповнена повітрям, чи порожня?».

Другий етап— початок досліду. Він розпочинається із висування припущень. Якщо діти мають необхідні знання, вони можуть самі висувати припущення у вигляді певних висловлювань. (Легка та кулька, що може літати, тобто наповнена повітрям). Якщо вони будуть правильні: вихователеві слід підтвердити це дослідом. Неправильні припущення треба спростувати. Після цього дослід має обговорюватися. Всі умови в перебігові обговорення повинні бути однакові, окрім якоїсь одної. Це необхідно для того, щоб забезпечити чистоту експерименту. Наприклад, щоб перевірити наведене вище припущення, необхідно зважити обидві кульки, вагу яких ми порівнюємо, тобто наповнену повітрям і порожню. Та спочатку треба перевірити, чи однакові вони за всіма параметрами: кольором, формою, розміром. А щоб переконатися в тому, що вони однакові і за вагою, обидві кульки слід зважити перш ніж одну з них наповнити повітрям.

Третій етап— перебіг досліду та подальший обмін думками. В наведеному прикладі — одну з кульок наповнюють повітрям і знову зважують на терезах. Результати зважування порожньої кульки і кульки, яку наповнено повітрям порівнюють.

Четвертий етап— заключний, на якому відбувається обговорення результатів досліду. Отже робляться певні висновки, тобто початкові припущення підтверджуються або спростовуються.Залежно від обсягу та складності організації і проведення дослід може бути як цілим заняттям, так і його компонентом. Слід пам’ятати, що нові знання як результат самостійного «відкриття» дитини мають формуватись на знаннях, попередньо нею засвоєних. Отже,нескладні досліди проводять під час занять, екскурсій у природу, прогулянок, цільових прогулянок та праці в природіз метою закріплення, узагальнення та систематизації знань дітей старшого дошкільного віку.

Завдання:Продовжити розширювати знання про деякі властивості води (при замерзанні вона перетворюється в лід; він холодний, слизький, від нагрівання перетворюється на воду. Розвивати спостережливість, допитливість.Спостереження бажано проводити за будь-якої погоди, а також вибирати такі місця, де льодяні бурульки бувають по-різному освітлені протягом дня. Для повноти уявлень наповнити посуд водою і домогтися утворення льоду в різних формах і різного кольору.

 

У своїй роботі вихователі використовують такі види дослідів, а саме:

• Ілюстративний або демонстраційний (виявляючи та з’ясовуючи з дітьми властивості предметів та явищ, вихователь сам проводить дослід, а діти лише спостерігають, а потім всі разом роблять висновки);
• Навчальний (у ході такого досліду діє кожна дитина. Цьому виду дослідів наші вихователі надають перевагу, оскільки кожна дитина самостійно перевіряє гіпотезу, поставлену на початку досліду, знаходить відповіді на свої питання, перевіряє свої знання та можливості).

Педагог має підтримувати кожну висловлену дитиною думку чи припущення, не критикувати і не підганяти юного дослідника з висновками. За необхідності потрібно ставити навідні запитання, на чомусь зосередити увагу дитини.

Пошуково-дослідницьку діяльність наші вихователі використовують у всіх видах дитячої діяльності. Основою роботи є заняття комплексного типу, на яких велику увагу приділяють розв’язанню проблемних завдань як-от: «діти, як ви вважаєте, чому…», «як довести,що…», «що вийде, якщо…» і так далі. Це дає дітям можливість краще розуміти причинно-наслідкові зв’язки у довкіллі.

Так, розвиваючи комунікативно-мовленнєві здібності дітей, вихователі пропонують вихованцям використати відповідні картки-схеми, за допомогою їх здійснити уявну мандрівку до якого-небудь об’єкта природи, а потім скласти розповідь від свого імені.

Розгорнута пошукова діяльність використовується при ознайомленні з природою дітей старшого дошкільного віку. Але використання її окремих компонентів – пошукових дій, можна починати з молодшої групи. Для встановлення впливу вологи на пластичність піску та глини в іграх дітей молодшого дошкільного віку вихователь пропонує виліпити пиріжок з сухого піску, потім з вологого і запитує: “чому з початку пиріжок не вийшов? 3 якого піску можна виліпити його?”. Перші елементарні досліди діти у цьому віці можуть проводити з папером, картоном і т. д.

Хочу застерегти від типових педагогічних помилок при здійсненні пошуково-дослідницької діяльності, а саме:

• відсутність системи проведення дослідів;
• надання переваги фронтальним формам роботи;
• обмеження свободи дитини;
• монолог дорослого;
• перетворення досліду на бесіду.

А ще треба завжди пам’ятати про правила безпеки під час проведення дослідів, експериментів. Цьому треба навчати дітей: 

• не штовхати одне одного під час досліду;
• працювати акуратно й чисто;
• нічого не брати до рота;
• не торкати під час досліду обличчя й очі;
• тримати руки чистими;
• прибирати за собою робоче місце.

Правильно організована пошуково-дослідницька діяльность з дітьми дошкільного віку є завжди результативною.

Результативність пошуково-дослідницької діяльності полягає в тому, що діти:

• мають упевненість у своїх силах і здібностях;
  • самостійно знаходять альтернативні шляхи пошуку;
  • розвивається в дітей чуттєвий досвід, нетрадиційне мислення;
  • діти навчаються висловлювати оригінальні ідеї;
  • намагаються самостійно розв’язати проблеми;
  • у дітей формується сталий інтерес до експериментування.

Я бажаю всім вам плідної, успішної праці в організації пошуково-дослідницької діяльності з дошкільнятами, а позитивні результати не забаряться.

 

 

13.05.2022

Інформація для батьків «Війна і ми: Як заспокоїти і що сказати дитині, коли батько чи мати захищають Україну

 

Для дітей розлука з батьками у мирний час – це завжди стрес, а під час війни – подвійний біль. До того ж вони бачать тривогу дорослих, й через це ситуація напружується

Що варто знати батькам про емоції дитини

Дитина під час розлуки з батьками є дуже вразливою. Вони – її захист та опора, а коли їх поряд немає, дитина відчуває дискомфорт. Якщо хтось з дорослих відправляється на передову, дитині обов’язково потрібно про це повідомити. Приховувати, що мама чи тато тимчасово у від’їзді, не варто. Дитина розуміє тривогу дорослих, і випадково підслухана розмова може мати негативні наслідки для її психіки.

За словами дитячого сімейного психолога Світлани Ройз, під час розмови з дітьми батькам потрібно бути готовими до будь-яких емоцій дитини: до істерик, крику, благань не йти. Дорослим, які тимчасово покидають родину, важливо відчувати силу свого наміру і силу своєї любові. Буде істотним, якщо батько чи мати самі проявлятимуть емоції, однак в жодному разі не потрібно заперечувати емоції дитини. Важливо не сердитися на малюка та не відсторонюватися від проявів його любові.

Які слова підібрати, щоб заспокоїти дитину

Перебуваючи у стані стресу через тимчасову розлуку з коханим/коханою, дорослим важко контролювати свої емоції. Дитина це бачить, і від цього їй стає ще більш гірко. Батькам важливо підібрати правильні слова, щоб дити Потрібно дати малюкові зрозуміти, що мама чи тато зараз не з ним через дуже важливу місію й, в першу чергу, задля його безпеки.

Ви можете сказати:

“Твій батько/твоя мати – герой/героїня. Завдяки йому/їй зараз так багато людей, дорослих та дітей можуть бути у безпеці. Для батька/матері – найважливіше, щоб ти міг/могла зростати щасливою. За тебе і за всіх дітей України вони зараз дають відсіч ворогам”.

“Він/вона – герої, і ти – герой/героїня. Тобі так складно, але ти так тримаєшся. І я дуже вдячний/вдячна тобі за це”.

“Мені найбільше у світі хотілося б бути весь час поруч із тобою. І моя любов завжди у тобі, у кожній твоїй клітинці. Прислухайся до серця”.

Також дорослі можуть покласти руку на серце дитини та сказати: “Ти чуєш, воно каже: “Люблю, люблю, люблю. І моя любов завжди в тобі, де б я не був / була. Я зроблю все можливе, щоби бути з тобою, і щоби ми перемогли”.

Що ще важливо зробити батькам

Світлана Ройз радить тому, хто йде захищати країну, міцно обійняти свою дитину.

Можливо, сфотографуйтеся з нею, щоб у дитини була можливість у будь-який момент спиратися на ваш образ. Якщо це можливо, дайте дитині свою річ. Будь-що: браслет, пояс, дармовис. Для неї – це ваша матеріальна частка”, – зазначає психолог.

Ройз також каже, що необхідно пообіцяти дитині за можливості виходити на зв’язок. І найважливіше – це не йти, не попрощавшись.

11.05.2022

«Як навчитися бути вдячним: 5 вправ, які допоможуть підняти настрій у часи війни»

Як часто протягом дня ви відчуваєте тривожність, напруженість, фрустрацію? Чи маєте звичку прислухатися до себе, помічати свої почуття і називати їх? Звучить досить просто, а насправді це дієвий перший крок до емоційного здоров’я. Кріста Тінарі, освітянка та експертка із соціально-емоційного й етичного навчання, під час онлайн-EdCamp поділилася практичними вправами, які допоможуть дорослим і дітям розвивати внутрішню стійкість та співпереживання в часи кризи.

Соціально-емоційне й етичне навчання (СЕЕН) — програма, що ґрунтується на розробках зі сфери освіти, психології та нейробіології і спрямована на розвиток соціально-емоційних навичок: усвідомленість, співпереживання та залученість. EdCamp в Україні започаткував цю навчальну програму на рівні національного педагогічного експерименту, і зараз її впроваджують 26 шкіл. Практики СЕЕН можна використовувати на уроках з будь-яких предметів, під час онлайн-занять або вдома в колі сім’ї. Ці вправи допоможуть заспокоїтися, вибудувати внутрішню стійкість, підвищити емоційний добробут і навчитися відчувати вдячність і надію.

Що таке «зона стійкості»?

Зона стійкості, або ок-зона — це стан, коли ми здатні давати раду з труднощами й обставинами в нашому житті, можемо приймати правильні для себе рішення і відчуваємо контроль над ситуацією.

Різні фактори можуть виштовхнути нас у зону збудженості або зону пригніченості. У цих станах ми почуваємося некомфортно, ми не контролюємо ситуацію. Перший крок, щоб повернутися назад в ок-зону, це визнати, що ми з неї вилетіли. Після визнання цього факту ми можемо обрати стратегію повернення.

Як визначити свій емоційний стан?

Feeling check-in — перевірка почуттів: вправа, спрямована на усвідомлення і перевірку свого емоційного стану. Її можна робити з дітьми або самостійно. Для початку треба взяти невелику паузу — відчути власний настрій, просканувати своє тіло і дослухатися, а що воно нам підказує про наш стан. Після того як ви усвідомили свій настрій, треба назвати його словом, що найвлучніше його описує. Це нормально, коли вам складно зрозуміти свої відчуття і назвати їх. Але щойно відчуття отримує своє ім’я, воно дає нам інформацію про те, як з ним можна впоратися. Цю вправу можна робити і без слів, використовуючи образи. Спершу ви можете почуватися ніяково, але якщо ці вправи робити правильно, це розвиває емпатію та близькість між людьми. Тут важливо пам’ятати, що будь-які емоції та почуття є нормальними і дозволеними, адже вони — частина багатства і різноманіття нашого життя.

Отже, запитайте себе або дитину:

• Як ти почуваєшся?
• У якій зоні ти зараз перебуваєш — в ок-зоні, зоні збудження чи пригнічення? Як ти це відчуваєш, звідки ти це знаєш? Можете намалювати ці зони і попросити дитину показати, де вона зараз.
• «Розкажи про погоду» — можна запропонувати дітям використовувати ознаки погоди для описання свого настрою: якщо дитина щаслива і радісна — це ясна погода, яскраво світить сонце; якщо дитина у фрустрації — може сказати, що до неї наближається буря чи гроза.
• Діти також можуть намалювати картинку, що описуватиме їхній настрій.
• Настрій можна описувати не словом, а жестом чи звуком.
• Можна обрати пісню, що віддзеркалюватиме ваш настрій.
• У мережі можна знайти постери настрою або личка, що відображають настрій, і користуватися ними.
• Може бути так, що молодшим дітям некомфортно розповідати про свої почуття. Тоді можна запропонувати дитині розповісти, як почувається її улюблена іграшка або тваринка.

Якщо робите це для себе, ведіть щоденник своїх емоцій і станів. Feeling check-in у групі вибудовує довіру та співпереживання.

Які є стратегії саморегуляції?

Після того як ви знаєте свій стан та настрій, можна перейти до стратегій саморегуляції. Ці стратегії можуть бути непростим завданням, коли ми дуже втомлені, голодні, надзвичайно стресовані або приголомшені. Але в таких станах навіть важливіше застосовувати правильну стратегію саморегуляції, щоб швидко повернути себе в ок-зону. Ви можете пригадати, що ви зазвичай робите, коли вас викидає в зону збудження чи пригнічення — чи це здорові стратегії? Деякі стратегії можуть працювати в короткостроковій перспективі, але не працюють надовго чи навіть можуть погіршити ситуацію. Наприклад, вживання алкоголю.

Ці стратегії різні — одні вмикають тіло, інші використовують нашу уяву чи розум. Отже, ви можете:

• потягнутися, порухатися, подихати;
• поїсти, попити води, потримати в руках чашку з теплим чаєм;
• послухати музику;
• погратися з домашнім улюбленцем;
• піти на прогулянку;
• помалювати або порозфарбовувати;
• пожмакати м’яку іграшку;
• зробити запис у щоденнику;
• поговорити з кимось, хто вміє добре слухати;
• подивитися комедію;
• спрямувати зусиллям волі свої думки в позитивне русло.

Що таке практики вдячності?

Практики вдячності — це пригадування когось або чогось, що викликає в нас почуття подяки. Величезний масив досліджень доводить, що практики вдячності покращують ментальний, емоційний і фізичний стан. Особливо важливо практикувати вдячність у кризові часи та моменти стресу, адже саме в цей час наше тіло і розум фокусуються на тому, що є поганого чи неправильного довкола. А практики вдячності допомагають нашому мозку виробляти хімічні речовини, що дають нам відчуття безпеки, спокою і контролю.

5 простих вправ для практикування вдячності

• Ведіть щоденник вдячності.Починайте кожну сторінку зі слів «Сьогодні я вдячна за…» і напишіть або намалюйте, за що ви вдячні. Коли пишете, за що ви вдячні сьогодні, то подумайте, як ця подія (чи людина) вплинула на ваше життя. Розмови про вдячність можуть стати чудовою практикою за сімейною вечерею. Або їх можна використовувати з класом під час онлайн-уроків на початку або в кінці уроку.
• Створіть «банку вдячності». Напишіть на маленьких папірцях, за що ви вдячні, і поскладайте їх у прозору скляну банку. Важливо, щоб банка була прозора, адже тоді ви бачите, як там назбируються папірці, і уявляєте, скільки вже сталося речей, за які ви вдячні. Наступного разу, коли у вас буде поганий настрій, ви можете витягнути папірець з банки навмання і нагадати собі, за що ви вдячні. Із дітьми за допомогою такої банки можна грати в «крокодила» — дитина має показати, що написано на папірці, а решта вгадують.
• Рефлексія добра або обдумування добра.Подумайте про людину, яка проявила до вас доброту або допомогла вам. Одразу на думку спадає друг або якась близька людина, проте треба також не забувати про незнайомців, які зробили вам щось приємне. Дитина може подумати про незнайому людину, яка працює на фабриці і пошила її улюбленого м’якого ведмедика. Запропонуйте сину або доньці таку гру: оберіть предмет, яким дитина користується щодня, і подумайте разом про всіх людей, які його вигадали, виготовили, продали. За допомогою цієї вправи ми підштовхуємо дитину до думки, що ми всі пов’язані між собою і навколо є багато людей, які намагаються їй допомогти. Коли ви або дитина подумали про цю людину, можна намалювати її, а потім пояснити цю добру справу всім у групі. Поки малюєте і розповідаєте про цю людину, помічайте зміни у вашому тілі і те, як змінюється ваш настрій. Почути чиїсь історії добра і допомоги — це теж приносить радість і підіймає настрій.

• Постер вдячності. Наступний крок — додайте ім’я або професію цієї людини у вашу банку вдячності і, якщо можливо, надішліть цій людині записку з подякою. Є багато способів сказати дякую — якщо ви не знаєте адресу цієї людини, можна причепити постер вдячності в себе на вікні, і людина проходитиме повз і прочитає його. Під час пандемії діти вивішують такі постери вдячності лікарям та працівникам швидкої допомоги на вікнах своїх домівок.
• «А що не скасовано?» Діти можуть почуватися погано через те, що так багато подій в їхньому житті скасовано чи перенесено — школа, розваги в парку, вечірки на день народження. Думки про всі ці скасовані події погіршують настрій і призводять до тривожності, тож треба намагатися перемкнути увагу дитини в позитивний бік. Подумайте разом з дітьми, а що не скасовано? Це можуть бути дуже прості речі — усміхатися, ходити цілий день в улюбленій піжамі, спостерігати за зміною сезонів за вікном. У нас на роботі теж скасували багато воркшопів, тож тепер на онлайн-зустрічах ми по черзі називаємо одну річ, яка приносить нам радість і яка не була скасована. Це одразу покращує настрій і зближує людей. Якщо робите цю вправу вдома з дітьми, можна завести список подій, які не скасовані, і повісити його на видноті як нагадування.

 

10.05.2022

Консультація для вихователів: «Використання у роботі ІКТ»

Використання ІКТ у виховно-освітньому процесі – це один із сучасних напрямків у дошкільній освіті. Засоби інформаційно-комунікативних технологій допомагають педагогу урізноманітнити форми підтримки освітнього процесу, підвищити якість роботи з батьками вихованців, а також популяризувати діяльність вихователя групи і дитячого садка в цілому. Переваги їх використання у взаємодії з сім’ями дошкільників очевидні і полягають в наступному:

• мінімізація часу доступу батьків до інформації;
• можливість вихователя продемонструвати будь-які документи, фотоматеріали;
• забезпечення індивідуального підходу до батьків вихованців;
• оптимальне поєднання індивідуальної роботи з батьками та групової;
• зростання обсягу інформації;
• оперативне отримання інформації батьками;
• забезпечення діалогу вихователя і батьків групи;
• оптимізація взаємодії педагога з сім’єю.

Процес інформатизації в закладах дошкільної освіти обумовлений вимогою сучасного розвинутого суспільства. Останнім часом все ширше проявляється роль інформаційних технологій в системі дошкільної освіти, що зовсім недавно можна було спостерігати лише як поодинокі випадки.

Якщо зовсім недавно комп’ютер використовували тільки для пошуку і демонстрування ілюстрацій до занять, то зараз ІКТ стає невід’ємною частиною роботи з батьками.

Інформаційні і, особливо, телекомунікаційні технології здатні підвищити ефективність взаємодії педагогічного колективу дитячого садка і батьків при навчанні та вихованні дошкільників.

Часто доводиться відчувати труднощі з проведенням батьківських зборів. Не секрет, що більшість батьків не люблять їх відвідувати. Завжди знаходяться причини, з яких вони не можуть (або не хочуть) бути присутнім. Завдання педагога – зібрати їх всіх. Є безліч методів для розв’язання цієї проблеми. І однин з них це – використання ІКТ. Використовуючи фото і відеоматеріали з життя групи, садка презентації з різних тем,  пропонуючи діаграми успішності і якості знань, можна зробити батьківські збори яскравою подією. Кожному з батьків вручити «Пам’ятку для батьків», виготовлену у програмі MS Publisher, де записати найважливіші новини та проблеми їхніх дітей та групи. Такі збори усі батьки будуть відвідувати з задоволенням.

 

Наявність у дитячого саду офіційного сайту в мережі Інтернет надає батькам можливість оперативного отримання інформації про життя  групи, садка, інформує про заходи, події, що відбуваються.

Створення і функціонування сайту нашої вікової групи направлене на вирішення наступних завдань:

– формування цілісного позитивного іміджу навчального закладу і групи зокрема;

– удосконалення інформованості батьків про якість освітніх послуг в установі;

– створення умов для взаємодії учасників освітнього процесу, соціальних партнерів навчального закладу;

– стимулювання творчої активності педагогів.

Сучасні батьки мало стали звертати увагу на інформаційні папки-пересування в групах, рідко помічають оголошення, доки вихователь не зверне увагу. Незважаючи на свою зайнятість, перевірити електронну пошту завжди знайдеться час. А також заглянути на офіційний сайт дитячого саду в пошуках новин та фотозвітів з заходів. Крім цього сайт окремої групи чи дитячого саду може стати для батьків джерелом інформації навчального, методичного або виховного характеру. Зі сторінок таких сайтів батьки можуть отримати інформацію про методи збереження здоров’я дітей, їх безпеки, правила поведінки дитини в сім’ї та в суспільстві, корисні поради з навчання і виховання дошкільнят.

Для того, щоб привернути увагу батьків до сайту, необхідно позначити найбільш цікаві з точки зору батьків розділи.

Дуже цікавим буде батькам ознайомитися з освітньо-виховним процесом  групи читаючи текст-розповідь чи переглядаючи фотографії різних форм роботи та режимних процесів, а також репортажі з заходів, в яких приймають участь наші вихованці.

Обов’язковим є наявність контактів, щоб батьки могли залишати свої відгуки, коментарі, запитання. Також активною формою є гостьова книга, опитування, можливість залишати коментарі – тобто батько може не тільки читати інформацію, але і спілкуватися з працівниками дитячого садка.

Знайомлячись з новинами на сайті, у батьків складається цілісний образ про колектив,  життя групи дитячого саду. Не дивно, що батько хоче якомога більше знати про те місце і про тих людей, які проводять з його дитиною більшу частину дня.

За результатами опитування, 55% батьків нашого дитячого садка регулярно відвідують наш сайт, стежать за новинами, конкурсами, залишають коментарі в гостьовій книзі.

Організовуємо конференцію для батьків онлайн

 

1. Які онлайн-сервіси використовувати
2. Що вписати в програму конференції
3. Як налагодити зворотний зв’язок

Наприкінці навчального року дитячі садки традиційно організовують конференції, під час яких батьки шестирічок мають змогу поспілкуватися з вихователями, практичним психологом і вчителями. Проте цього року ситуація в країні унеможливлює проведення таких заходів у традиційному форматі. Але ми віримо, що у вересні першачки розпочнуть навчання. Тому пропонуємо не скасовувати традиційні конференції, а провести їх дистанційно.

Оберіть онлайн-сервіс

Для того щоб провести конференцію для батьків і вчителів початкових класів онлайн, оберіть зручний для всіх учасників сервіс відеозв’язку.

Skype. Ця платформа дає змогу проводити зустрічі онлайн без обмежень у часі. Тут можна обговорювати інформацію, демонструвати зображення, організовувати опитування тощо. Проте Skype має деякі недоліки. Коли до зустрічі підключається більше 25 учасників, програма часто починає давати збої — якість відео погіршується.

Zoom. Це зручний сервіс для планування та проведення онлайн-заходів, зокрема конференцій для батьків і вчителів. У безплатній версії одна конференція може тривати до 40 хвилин, що цілком покриває потреби дитячого садка. Серед переваг сервісу — кількість учасників не впливає на якість відео та звуку. У сервісі є функція демонстрації екрана, загальний чат та індивідуальні чати, можливість планувати вебконференцію на визначений час і записувати її.

Google Meet також підходить для дистанційної взаємодії з батьками вихованців і вчителями початкової школи. Цей сервіс має загальний чат, функцію демонстрації екрана та можливість запланувати вебконференцію в Google Календарі. Google Meet автоматично демонструє найактивніших учасників і контент, який найчастіше з’являється на екрані відеозустрічі. Чат доступний, лише поки відеоконференція триває.

Jitsi Meet. Цей безплатний інструмент також допомагає організовувати інтерактивні онлайн-зустрічі. Він не потребує реєстрації та встановлення на комп’ютер. Потрібне лише підключення до інтернету, щоб увійти на головну сторінку сервісу з будь-якого пристрою. Завдяки емоджі в чаті Jitsi Meet також є можливість активізувати емоційну активність учасників конференції.

Ми розглянули найпоширеніші та найпростіші онлайн-сервіси для організації конференції для батьків і вчителів. Насправді їх значно більше. Тож вибір за вами.

Підготуйте програму та демонстраційний матеріал

Обговоріть з колегами-вчителями послідовність виступів і складіть програму конференції. У ній зазначте теми виступів, а також прізвище, ім’я та посаду кожного доповідача. Відтак кожному запропонуйте підготувати коротку інформацію для батьків майбутніх першокласників і повідомте про технічні особливості зустрічі. Зокрема, який наочний матеріал можуть використовувати колеги та який регламент кожного виступу.

Домовтеся з учасниками конференції про те, що інформацію, яка повторюється, ви повідомите на початку зустрічі. Наприклад, те, що стосується документів, довідок для вступу дитини в школу тощо. Так ви уникнете повторів у виступах доповідачів і скоротите загальний час конференції.

Під час онлайн-конференції утримувати увагу учасників складніше, ніж під час традиційної зустрічі. Тому обов’язково підготуйте демонстраційний матеріал, зокрема презентацію, яка супроводжуватиме розповіді учасників. Для цього заздалегідь зберіть презентації доповідачів і вибудуйте їх у відповідній послідовності.

Розробіть і повідомте доповідачам конференції вимоги щодо підготовки презентації. Зокрема, визначте, за допомогою якої програми готувати презентацію, яка максимальна кількість слайдів, який має бути розмір шрифтів тощо.

Повідомте про зустріч заздалегідь

Для того щоб усі учасники конференції мали змогу підготуватися, повідомте про неї заздалегідь. Зокрема, розмістіть програму конференції на сайті дитячого садка. Вкажіть день і час початку онлайн-зустрічі, основні питання. Розішліть запрошення батькам шестирічок за допомогою електронної пошти або чату групи, якщо використовуєте для спілкування з батьками месенджери чи соціальні мережі.

Домовтеся з батьками вихованців про єдиний зручний для всіх канал зв’язку: листування в месенджерах, електронна пошта, повідомлення в соціальних мережах тощо. Важливо, щоб батьки вчасно бачили повідомлення й реагували на них.

Бажано повідомити про конференцію за два тижні, щоб батьки шестирічок мали змогу спланувати справи в цей день. За один-два дні розішліть батькам нагадування. Якщо формат зустрічі передбачає роздатковий матеріал, наприклад буклети чи пам’ятки, то їх теж розішліть батькам шестирічок заздалегідь.

За можливості зробіть запис зустрічі та розмістіть його на сайті дитячого садка. Так батьки шестирічок, які з певних причин не підключаться до конференції, матимуть змогу переглянути виступи доповідачів у зручний час.

Подбайте про зворотний зв’язок

Коли ви не бачите перед собою учасників конференції, складно розуміти, як вони сприймають інформацію. Тому під час підготовки до заходу поміркуйте, як підтримуватимете зворотний зв’язок.

Для того щоб активізувати діяльність учасників конференції, на початку зустрічі запропонуйте їм у чаті привітати одне одного або відповісти на яке-небудь просте запитання.

Формат конференції передбачає не лише доповіді вчителів, вихователів та інших фахівців, а й взаємодію у форматі «запитання — відповідь». Щоб організувати таку взаємодію, використовуйте інтерактивні опитувальники та анкети. Також пропонуйте батькам ставити запитання доповідачам у чаті.

Наприкінці заходу ініціюйте рефлексію. Вона необхідна, щоб оцінити, наскільки ефективно пройшла конференція. Після проведення зустрічі коротко сформулюйте основні тези та головну інформацію. Відтак розішліть такий короткий звіт батькам. Завдяки цьому вдасться актуалізувати дані в сприйнятті слухачів і донести важливі моменти до тих мам і тат, які не змогли підключитися до трансляції.