Психологічні особливості розвитку дитини 4–5-х років
Вік від 4 до 5 років — це час, коли в дитини закінчився кризовий період, вона стала спокійнішою та слухнянішою. Крім того, у цьому віці дитина активно починає прагнути бути самостійною. Основні зміни в характері дитини цього віку:
Дитина у віці від 4 до 5 років може:
визначати розташування предметів: праворуч, ліворуч, посередині, вгорі, внизу, позаду, попереду;
знати основні геометричні фігури (коло, овал, квадрат, трикутник і прямокутник);
знати цифри від 0 до 10. Рахувати предмети в межах десяти, співвідносити кількість предметів із потрібною цифрою;
розставляти цифри від 1 до 5 у правильній послідовності та в зворотному порядку;
порівнювати кількість предметів, розуміти значення: більше/менше, порівну;
знаходити відмінності й подібності між двома картинками (або між двома іграшками);
складати за зразком споруди з конструктора;
складати розрізану картинку з 8-10 частин;
будувати речення з 10-12 слів;
знаходити предмет за описом (яблуко — кругле, солодке, жовте);
самостійно складати опис предмета;
розуміти значення прийменників (в, на, під, за, між, перед, близько);
знати, які бувають професії, чим займаються люди цих професій;
відповідати на питання й правильно їх задавати;
переказувати зміст почутої казки чи оповідання;
розповідати напам’ять кілька віршів;
розрізняти праву й ліву руку.
Важливо знати, що прагнучи бути самостійною, дитина намагається встановити свої правила в навколишньому світі та заявити про них. Для неї важливо майже все робити самостійно, вона менше потребує опіки дорослих і вже більше здатна подбати про себе.
Крім того, у дитини розширюються свідомі емоції, вона стає здатною співпереживати, співчувати, розуміти почуття інших людей.
У малюка формуються основні етичні поняття, творчі здібності. У фазу активності вступає розвиток уяви. Дитина живе в світі казок і фантазій — у цей період вона здатна створювати цілі світи на папері або в своїй уяві. У мріях і фантазіях дитина отримує можливість стати головною дійовою особою. Але, як наслідок розвиненої уяви, з’являються страхи, тому що знань і життєвого досвіду ще дуже мало. Дитина може почуватись недостатньо захищеною в світі.
Також у цей період дитина прагне мати друзів серед однолітків. Ігри, в які дітям подобається грати, стають складнішими та набирають сюжетно-рольового наповнення (ігри в лікарню, в магазин, в улюблених героїв казок). Діти 4-5 років починають дружити один з одним, сваритися, миритися, ображатися, ревнувати, допомагати один одному.
Активна допитливість у цей період розвитку змушує дітей постійно ставити питання про все, що вони бачать. Розширюється кругозір дитини, вона прагне пізнавальних бесід. Діти часто ставлять питання: «чому?», тому що їм дуже цікаво пізнавати навколишній світ, обговорювати побачене. Слухати розповіді дорослих про моря, океани, тварин, історії з життя людей. Відповідати на запитання дітей потрібно, щоб дитина не набула психологічного комплексу відчуженості. Але, відповідаючи на питання дітей, пояснення повинні бути не науково обґрунтовані, а сформульовані простою та доступною для дітей мовою.
У віці 4-5 років набирає обертів розвиток свідомості в дітей. Діти здатні в своєму пізнанні виходити за межі того, з чим безпосередньо стикаються — вони можуть поступово нагромаджувати фактичні знання про різні предмети та явища, про яких знають лише зі слів дорослого (про тварин і машини, міста й країни тощо). Коли дитина має такі уявлення, то в неї природно виникає ставлення до нових сфер життя, з якими її знайомлять: симпатія до дельфінів і боязке відношення до акул, співчуття до людей, які місяцями живуть в умовах полярної ночі, і пошана до їх здатності пристосовуватися до складних природних умов. Це означає, що дитина не лише отримувала знання від дорослого, а й розширювала коло подій та предметів, що викликали в неї певний емоційний стан: співчуття, пошана, інтерес.
Також важливо, щоб відчуття які переживає дитина з приводу чужих їй людей та незнайомих істот чи подій, виводили її за межі вузьких і егоїстичних інтересів. Щоб робили певні дії в формуванні майбутнього громадянина суспільства, якому людське горе або переживання не буде чужим.
ПОРАДИ БАТЬКАМ
Дуже важливо, щоб дитина дотримувалась всіх режимних моментів.
У вихованні дитини застосовуйте почуття гумору— це допоможе вам налагоджувати стосунки з дитиною, так ви будете краще розуміти один одного.
Намагайтесь не говорити слово «ні». Якщо вам потрібно його сказати — обов’язково обґрунтуйте свою відмову.
Намагайтесь вчити дітей на своїх прикладах, демонструйте те, що ви робите в повсякденному житті, будьте завжди для них прикладом, тому що діти наслідують поведінку своїх батьків.
Батькам важливо пам’ятати, що законів і заборон не повинно бути занадто багато. Замість заборон, якщо це можливо, пропонувати альтернативу, наприклад: «Тобі не можна малювати на стіні, але можна на папері». Заборони породжують у дитині почуття провини, злість і протест. Якщо ви щось однозначно забороняєте дитині, то будьте готові витримати його справедливу образу з цього приводу.
Обов’язково дотримуйтесь тих етичних принципів, які ви пропонуєте дитині.
Не перевантажуйте совість дитини. Пам’ятайте — надмірне покарання за незначні проступки та помилки викликають постійне відчуття своєї провини, страх перед покаранням.
Надайте дитині можливості прояву її творчості та можливість самореалізації.
Обов’язково хваліть за творчу роботу(малюнки та сувеніри, виготовлені в садочку чи вдома). Цікавтесь будь-якою подією, про яку розповідає ваш малюк та вчинком, який він зробив. Старайтесь оцінити дитину позитивно та підбадьорити її.
Забезпечте дитині можливість гратися з іншими дітьми— така гра розвиває уяву, образне мислення, вона необхідна для здорового емоційного розвитку.
Пам’ятайте, що дитина вже здатна досить довго і з захопленнямзайматися тим, що їй подобається, тому, щоб не перервати її дії, визначте заздалегідь, коли дитина повинна закінчити свою гру або творчу справу.
Слід пам’ятати, що у віці 4-5-ти років всі недоліки виховання дитини переходять у стійкі негативні риси характеру.
Ваша основна мета — допомогти своїй дитині всебічно й безперешкодно розвиватись і досліджувати навколишній світ.
На даному етапі дуже важливу роль відіграють психологічні особливості дітей 4-5 років, від яких залежить поведінка і становлення особистості. З огляду на їх, батьки можуть вибудувати логічний і грамотну лінію виховання.
Прагнення до самостійності. Дитина цього віку вже не потребує допомоги і опіки дорослих. Відкрито заявляє про свої права і намагається встановлювати власні правила.
Етичні уявлення. Як стверджують фахівці, особливості психологічного розвитку дітей 4-5 років такі, що діти цього віку вчаться розуміти почуття інших, співпереживати, виходити з важких ситуацій в спілкуванні.
Творчі здібності. У 4-5 років у дитини активно розвивається уява. Він живе у власному світі казок, створює цілі країни на основі своїх фантазій. Там він є героєм, головною дійовою особою, домагається відсутнього йому в реальному світі визнання.
Страхи. Нестримність дитячої фантазії в 4-5 років може породжувати різноманітні страхи і кошмари.
Соціалізація. Дитина виривається їх кола внутрішньосімейних стосунків і вливається в море навколишнього світу. Йому стає необхідним визнання з боку однолітків.
Ускладнюється ігрова діяльність. Гра продовжує диктувати і формувати психологічні особливості дитини 4-5 років, але вона стає більш багатогранною. Вона набуває сюжетно-рольову спрямованість: діти грають в лікарню, магазин, війну, розігрують улюблені казки. В процесі вони дружать, ревнують, сваряться, миряться, взаімопомогают, ображаються.
Активна допитливість змушує дітей 4-5 років задавати дорослим найрізноманітніші питання про все на світі. Вони весь час говорять, що щось обговорюють, чи не замовкаючи ні на хвилину. Цікаву розмову і цікава гра — ось те, що їм зараз просто необхідно. Якщо ви відштовхне дитини в цей момент, можете назавжди відбити у нього охоту чимось цікавитися.
Діти цього віку дуже емоційно сприймають не тільки похвалу, а й зауваження, вони дуже чутливі і вразливі. Тому, караючи і лаючи їх, слова потрібно підбирати з великою обережністю. Інакше це може спровокувати у них розвиток внутрішніх комплексів, що перешкоджають соціалізації і формування повноцінної особистості.
До 5 років їх починає цікавити статева приналежність, вони задаються питанням відмінності хлопчиків і дівчаток один від одного.
Батьки, які знають вікові психологічні особливості своїх дітей в 4-5 років, можуть їм допомогти. Зокрема, блокувати їх страхи, контролювати надто нестримну фантазію, захоплюючи їх цікавими іграми та пізнавальними бесідами. Паралельно з психологічним, активно йде інтелектуальний розвиток, про який потрібно подбати особливо ретельно. Адже від цього аспекту буде залежати те, наскільки успішний буде дитина в школі.
Батькам на замітку. Зверніть увагу, що в 4-5 років всі недоліки виховання у малюка поступово вкорінюються і переходять в негативні і вже, на жаль, стійкі риси характеру, виправити які в майбутньому зможе хіба що психотерапевт. Не пропустіть з уваги дану особливість.
Знаючи про вище перераховані вікові особливості розвитку дітей 4-5 років, набагато легше направити малюка в потрібне русло, розібратися в його внутрішньому світі, допомогти впоратися з тими труднощами, якими загрожує даний період. Така політика дозволить якісно підготувати дошкільника до майбутньої навчанні в школі і полегшити соціальну адаптацію.
18.09.2025
Принципи виховання без покарань
Часто, коли дитина не слухається батьків або робить щось не так, як їм хотілося би, її карають. Методи таких «репресій» можуть бути найрізноманітнішими, залежно від фантазії та жорстокості батьків: від заборони дивитися мультфільми до тілесних покарань (наприклад, побиття ременем). Ті батьки, котрі замислюються над своїми діями, напевне розуміють, що покарання не допоможуть досягти успіху. Виховувати дітей без покарань цілком можливо і правильно.
Як досягти золотої середини у вихованні дитини та зберегти власні нерви? В цьому допоможуть декілька нескладних принципів виховання. Витримка. Якщо ви вирішили виховати щасливу, повноцінну особистість без криків та покарань, будьте готовими запастися терпінням. Зірватися на потурання та заборони дуже легко, набагато складніше взяти себе в руки та пояснити дитині, як необхідно себе поводити в тій чи іншій ситуації. Така терпляча поведінка обов’язково дасть позитивні результати через деякий час.
Безумовна любов до дітей. Любити дітей потрібно не за те, що вони слухняні, розумні, талановиті та кмітливі. Любіть їх всією душею просто за те, що вони є. Незабаром ви побачите, що дитина відповідає вам тим самим. Навіть найнеслухняніший малюк потребує батьківської любові. Разом з дитиною ви зможете подолати неприємні емоції та будь-які труднощі, якщо завжди пам’ятатимете, що рідніше одне одного у вас нікого немає.
Час з дитиною. Приділяйте своїй дитині достатню кількість часу. Для дитини вкрай важливим є контакт з батьками, вона має розуміти, що є потрібною мамі і татові. Час, коли тато сидить перед комп’ютером, а дитина поряд дивиться мультики – не рахується. Вам, можливо, не дуже цікаво гратися з малюком в пазли чи машинки, але для нього ці моменти неймовірно важливі.
Індивідуальність. З самого раннього віку дитина починає проявляти свій характер. Часто це супроводжується помилками, за яку малюка нерідко сварять, а іноді й карають. Цим матусі та татусі лишають дитину індивідуальності, тому в майбутньому вона може боятися проявляти себе. Заохочуйте будь-які намагання дитини продемонструвати особисті якості, і вона виросте сильною особистістю. Така, яка є. Сприймайте свою дитину такою, якою вона є. Вона може бути неслухняною і вередливою, але вона – ВАША.
Особистий приклад. Якщо в сім’ї часто виникають сварки, батьки кричать один на одного, то марно вимагати від дитини не підвищувати голос. Вона бачить, як спілкуються дорослі, і точно копіює їх модель поведінки. Якщо вам щось не подобається у вашій дитини, спробуйте пошукати схожі риси у своєму характері та позбутися їх. Психологи стверджують, що діти краще сприймають дії, аніж слова, тому батькам варто слідкувати за своєю поведінкою чи вчинками.
Не змушуйте. Якщо ви прагнете чогось від малюка, спробуйте пояснити йому, чому краще зробити саме так, а не змушуйте його до цього. Схвалення. Хваліть дитину, коли вона гарно поводиться, допомагає, збирає іграшки і т.д. Тоді вона розумітиме, що вчиняє правильно. Послідовність. Якщо ви вчора сказали дитині, що їй необхідно йти спати о дев’ятій годині, а сьогодні вже дозволили сидіти перед екраном до десятої, майте на увазі, що наступного разу вона не сприйматиме ваші слова серйозно і буде знати, що правило можна порушити. Для того, щоб навчитися виховувати дітей без покарань, необхідно замислюватися над кожною проблемною ситуацією і сприймати дитину як друга.
10.09.2025
Психологічні особливості розвитку дитини 3–4-х років
Вітаємо, ви пережили «кризу двох років». Будемо сподіватися, вам вистачить сил на те, щоб насолоджуватися подальшим ростом вашої дитини. Наступні роки називають «чарівними» частково тому, що ваша дитина нарешті стала вас слухатись, але також і тому, що в неї починає активно розвиватись фантазія.
Мовленнєвий розвиток
Якщо ваша дитина не дуже балакуча, це незабаром зміниться. У період від 3 до 4-х років дитина навчиться:
Називати своє ім’я й вік.
Вимовляти 250–500 слів.
Відповідати на прості запитання.
Складати речення із п’яти-шести слів (повними речення стануть до чотирьох років).
Розмовляти чітко.
Розповідати історії.
Когнітивний розвиток
Ваш малюк почне ставити масу запитань: «Чому небо блакитне? Чому у птахів є пір’я?». Запитання, запитання й тільки запитання! Іноді це може трохи дратувати, але така поведінка нормальна й характерна для цього віку. Крім постійних «чому?» ваша дитина зможе:
Ваш малюк стає не тільки фізично, а й емоційно самостійним. Ви помітите, що він уже менше вдається до істерики, коли його залишають з нянею або в дитячому садку.
До того ж ваш малюк стане більше спілкуватись. Ваша дитина буде взаємодіяти зі своїми друзями. Саме в цьому віці проявляється перша здатність вирішувати проблеми.
Ви також можете помітити, що в дитини дуже активна уява. У цьому є свої плюси й мінуси. Уявні ситуації та гра можуть стати для неї більш цікавими, ніж гра з іншими дітьми. Також у дитини можуть розвиватися страхи, наприклад, того, що під ліжком ховається чудовисько.
Коли варто непокоїтись
Усі діти ростуть і розвиваються по-різному. Не хвилюйтесь, якщо ваш малюк не оволодів якимись пунктами в цих списках. Ви повинні помічати поступовий прогрес у розвитку своєї дитини. Якщо прогрес не спостерігається або дитина подає ознаки можливого відставання в розвитку, вам варто звернутись до педіатра.
Ознаки відставання в розвитку дитини в період від 3 до 4-х років:
Дитина не може кидати м’яч, стрибати на місці або їздити на триколісному велосипеді.
Дитина часто падає, їй складно ходити по сходах.
Вона не може тримати олівець між великим і рештою пальців, не може перемалювати коло.
У реченні використовує не більше трьох слів, плутає займенники.
У неї часте слиновиділення та проблеми з вимовою.
Дитина не може побудувати пірамідку з чотирьох кубиків і їй важко брати невеликі предмети.
Боїться розлуки з батьками.
Не цікавиться неструктурованими іграми, не грає в ігри «уявні».
Не грає з іншими дітьми, спілкується тільки із членами сім’ї.
Погано заспокоюється, коли гнівається чи засмучується.
Не розуміє простих вказівок.
Уникає візуального контакту.
Противиться вдяганню, сну й відвідуванню туалету.
Також якщо ви помітили, що дитині важко справлятися з тим, що раніше в неї виходило, повідомте про це лікарю. Можливо, це перші симптоми порушення розвитку.
У другому півріччі доцільно спонукати малюків до певної самостійності. Важливо вчасно помітити намагання дитини виконувати самостійно ті чи інші дії та підтримати позитивною оцінкою незалежно від результату. Ініціативні дії дитини, навіть якщо вони закінчуються невдачами, є свідками активності. Дитина, якій цікаво, яка відчуває певну свободу, швидше стає самостійною. Численні заборони, негативні оцінки, примушування для дітей цього віку психологічно недоцільні. Краще ті чи інші успіхи дитини порівнювати тільки з її власними минулими і майбутніми результатами ( Вчора ще не вмів, а сьогодні вже навчився), а не з результатами інших дітей.
З розширенням досвіду, досягненням успіхів у різних видах діяльності, переживанням позитивних та негативних оцінок з боку рідних та інших значимих дорослих у дитини формуються стійкі риси поведінки, почуття гордості (власної гідності) і сорому, особистісне ставлення до оточення – до дітей, дорослих, предметного світу, природи, до самого себе, певні потреби, мотиви діяльності. Це дає підстави називати дитину 4-го року життя особистістю, що росте, розвивається, ускладнюється, удосконалюється.
Новими утвореннями у психіці дітей є потяг до спілкування та сумісної діяльності з ровесниками, перехід від гри «поряд» до гри «разом».
01.09.2025
Як підтримати дитину під час адаптації в дитячому садку?
Підготуйте дитину до змін заздалегідь Розкажіть про дитячий садок, його розпорядок і цікаві заняття. Рекомендація: Скажіть: “Там ти зможеш гратися з дітьми і дізнаватися щось нове”.
Знайомство із садком Перед початком відвідування прогуляйтеся біля садка чи зайдіть до групи разом із дитиною. Рекомендація: Покажіть їй, де вона буде гратися, їсти і спати.
Встановіть схожий домашній режим Переведіть домашній графік дитини у відповідність до режиму садка.
Залишайте дитині річ, яка нагадує про вас Нехай це буде маленький предмет, який дасть дитині відчуття близькості до вас. Рекомендація: Скажіть: “Ця іграшка нагадуватиме тобі про наші обійми”.
Будьте позитивними Дитина відчуває ваш настрій, тому демонструйте впевненість і радість. Рекомендація: Скажіть: “Я впевнений(а), ти добре проведеш час у садку”.
Говоріть про емоції дитини Поясніть, що тривога чи сум через зміни — це нормально. Рекомендація: Скажіть: “Тобі може бути трохи сумно спочатку, але це пройде”.
Проводьте час разом після садка Покажіть дитині, що ви завжди поруч після дня в садку. Рекомендація: Запитайте: “Що найцікавішого сталося сьогодні?”
Залишайтеся ненадовго на початку У перші дні залишайте дитину в садку лише на кілька годин. Рекомендація: Поступово збільшуйте час, щоб вона звикла до нового середовища.
Дотримуйтеся ритуалів прощання Коротке й тепле прощання допоможе дитині почуватися безпечно. Рекомендація: Обійміть і скажіть: “Я прийду за тобою після сну”.
Розвивайте самостійність Навчіть дитину базових навичок, як-от одягатися чи їсти ложкою. Рекомендація: Практикуйте ці дії вдома разом у формі гри.
Будьте терплячими до емоційних реакцій Можуть з’явитися капризи чи плач, і це природно. Рекомендація: Скажіть: “Я бачу, що тобі нелегко, але ти справишся”.
Говоріть із вихователями Дізнайтеся, як дитина проводить час у садку, і обговорюйте її успіхи. Рекомендація: Підтримуйте контакт із вихователями, щоб спільно працювати над адаптацією.
Підтримуйте знайомства з іншими дітьми Зустрічі з дітьми поза садком допоможуть швидше знайти друзів. Рекомендація: Запропонуйте: “Давай запросимо твого друга на прогулянку”.
Хваліть дитину за успіхи Підтримуйте її впевненість у своїх силах. Рекомендація: Скажіть: “Ти молодець, що сьогодні сам(а) пообідав(ла)”.
Пояснюйте значення садка Розкажіть, як це допоможе їй у житті. Рекомендація: Скажіть: “У садку ти навчишся багато нового і знайдеш друзів”.
Навчайте дитину висловлювати свої потреби Дитина має знати, як попросити допомогу у вихователя. Рекомендація: Скажіть: “Якщо тобі щось потрібно, попроси вихователя”.
Не порівнюйте з іншими дітьми Кожна дитина адаптується у своєму темпі. Рекомендація: Зосереджуйтеся на досягненнях вашої дитини.
Влаштовуйте вдома спокійні вечори Після садка дитина може бути перевантажена враженнями. Рекомендація: Пограйте в спокійні ігри або почитайте разом книгу.
Будьте послідовними Дотримуйтеся розпорядку дня і не змінюйте його без потреби. Рекомендація: Пояснюйте: “Кожного ранку ми будемо разом йти до садка”.
Хваліть за сміливість. Навіть маленькі успіхи заслуговують на похвалу.
Рекомендація: Скажіть: “Ти сьогодні такий сміливий(а), я пишаюся тобою!”
Цей матеріал підготовлено за працями: Марія Монтессорі, Джон Боулбі, Анна Фройд, Сью Джонсон
05.03.2025
“Батьківські секрети успішної підготовки дитини до школи”
Консультація-порадник для батьків
Визначальним чинником готовності дитини до школи є не знання нею «на зубок» усієї абетки чи вміння віртуозно рахувати, як традиційно вважає більшість батьків, а здатність дитини бути самостійною, комунікабельною, легко сприймати й успішно засвоювати нову інформацію. Запорука успішного навчання у школі – це передусім допитливість і цікавість до всього нового. А отже, батьки мають дитині у цьому всіляко сприяти й заохочувати її.
Про що слід потурбуватися батькам
Турбота батьків насамперед має проявлятися в зміцненні здоров’я дитини. Плавання, прогулянки та ігри на свіжому повітрі, катання на велосипеді, на роликах тощо – усі ці заняття розвиватимуть органи дихання та зміцнюватимуть м’язи дитини. Фізична та фізіологічна готовність до навчання у школі – це неабияк важливо. Утім батькам не слід забувати і про розвиток у дитини навичок самообслуговування. Зокрема, необхідно потренувати її у вдяганні шкільної форми, застібанні ґудзиків, зав’язуванні шарфа, шнурівок тощо. Також дитина має вміти самостійно користуватися носовичком, гребінцем, доглядати за взуттям. Варто спільно затвердити вдома нове гасло: «Кожній речі – своє місце!». Важливо, щоб дитина розвивала в собі вольові якості. Для цього її слід привчати кожну розпочату справу доводити до кінця. Проте справу варто давати посильну, враховуючи вікові особливості дитини, а не лише бажання та вимоги батьків. Найважливішим способом розвитку зв’язного мовлення, мислення, уваги, пам’яті, уяви є читання дитині книжок. Читати або розповідати дошкільникам казки й оповідання треба не менше ніж півгодини на день. Обов’язково слід запитувати дитину про її враження від почутого, ставлення до персонажів та описаних подій тощо. Не менш корисними видами діяльності є малювання, ліплення, конструювання, що стимулюють розвиток фантазії, уяви, кмітливості. Не слід забувати й про формування в дитини початкових природничих знань. Разом з нею можна, наприклад, виростити на підвіконні зелену цибулю або кріп і навчити правильно за ними доглядати.
Послаблене здоров’я – не перешкода навчанню
Трапляється, що дитина самостійна, комунікабельна, здібна до навчання, проте здоров’я у неї дуже слабке або ж є хронічні хвороби. Це може істотно завадити відвідуванню нею школи. За цих обставин набуває поширення практика домашнього навчання. Діти із серйозно ослабленим здоров’ям, отримавши довідку від лікаря, можуть бути зараховані до школи, але перші півроку чи рік займатися вдома. Учитель зі школи приходить до дитини додому і проводить з нею уроки індивідуально. Коли ж здоров’я дитини поліпшується, вона починає відвідувати школу разом з іншими дітьми. Якщо в дитини є особливі проблеми, пов’язані з послабленим зором, слухом, серйозні логопедичні проблеми, порушення моторики, потрібна консультація спеціаліста. Він допоможе батькам визначитися зі строками вступу їхньої дитини до школи та правильно обрати навчальний заклад.
Умови успішного навчання дитини
Кожна дитина має вроджену потребу в новій інформації, іншими словами – до пізнання. Це зазвичай проявляється в допитливості дітей, їхній зацікавленості, прагненні й бажанні повсякчас пізнавати щось нове.
Стимулюємо допитливість
Щира дитяча допитливість, зацікавленість у пізнанні нового – це основа легкого й успішного навчання дитини. Тому відмахуватися від дитячих запитань означає придушувати «допитливість розуму» дитини, а отже, її потяг до знань і бажання вчитися. І в результаті діти, на чиї запитання батьки свого часу не відповідали, починають потроху відставати в навчанні. Тим паче, коли їхню допитливість, особливо ту, що, на думку дорослих, не стосується шкільних знань, так і продовжують придушувати.
Навчаємося граючись
У процесі підготовки до школи батьки мають включати елементи навчання в усі можливі ігри дитини. Це неодмінно сприятиме пробудженню й закріпленню інтересу до навчання. На веселу гру цілком можна перетворити й виконання в майбутньому шкільних домашніх завдань. До речі, засвоюючи знання в цікавій ігровій формі, дитина отримує задоволення від навчання. Воно виникає і закріплюється, так би мовити, на рівні безумовних рефлексів. І що важливо, дитина отримує задоволення не так від одержання знань, як від можливості активно застосовувати їх у реальному житті. Тож, аби підтримувати й посилювати в дитини потяг до навчання упродовж усіх шкільних років, дорослі мають щоразу акцентувати її увагу на тому, як ті чи інші знання можна застосовувати в реальних умовах життя.
Спонукаємо користуватися знаннями
Якщо дитина відчуває, що отримані нею знання не «лежать мертвим вантажем», а їх постійно можна застосовувати на практиці – це мотивує її отримувати нові й нові корисні знання. Батьки, у свою чергу, мають заохочувати дитину до цього – закріплювати отриману нову інформацію грою в пошук можливостей її застосування. Наприклад, можна наочно довести дитині, що вітер буває різної сили та напрямку. Для цього слід зробити разом з нею вітрячок і флюгер, яскраво прикрасити їх та простежити за швидкістю і напрямком їхніх обертань у різний час. Важливо спонукати дитину самостійно зробити відповідні висновки. Така робота з дитиною одночасно розвиватиме в дитини дрібну моторику, мовлення, логічне мислення, кмітливість, естетичний смак, а ще – подарує позитивний настрій від спільної цікавої роботи з батьками.
Отже, головна умова успішного навчання – не формувати в дитини потребу у вивченні будь-чого «від А до Я», а розвивати так званий «допитливий розум». Тож найперше завдання дошкільного закладу і батьків – постійно підживлювати й підтримувати дитячу допитливість.
24.12.2024
Особливості розвитку дитини 3–4-х років
Вітаємо, ви пережили «кризу двох років». Будемо сподіватися, вам вистачить сил на те, щоб насолоджуватися подальшим ростом вашої дитини. Наступні роки називають «чарівними» частково тому, що ваша дитина нарешті стала вас слухатись, але також і тому, що в неї починає активно розвиватись фантазія.
Мовленнєвий розвиток
Якщо ваша дитина не дуже балакуча, це незабаром зміниться. У період від 3 до 4-х років дитина навчиться:
Називати своє ім’я й вік.
Вимовляти 250–500 слів.
Відповідати на прості запитання.
Складати речення із п’яти-шести слів (повними речення стануть до чотирьох років).
Розмовляти чітко.
Розповідати історії.
Когнітивний розвиток
Ваш малюк почне ставити масу запитань: «Чому небо блакитне? Чому у птахів є пір’я?». Запитання, запитання й тільки запитання! Іноді це може трохи дратувати, але така поведінка нормальна й характерна для цього віку. Крім постійних «чому?» ваша дитина зможе:
Ваш малюк стає не тільки фізично, а й емоційно самостійним. Ви помітите, що він уже менше вдається до істерики, коли його залишають з нянею або в дитячому садку.
До того ж ваш малюк стане більше спілкуватись. Ваша дитина буде взаємодіяти зі своїми друзями. Саме в цьому віці проявляється перша здатність вирішувати проблеми.
Ви також можете помітити, що в дитини дуже активна уява. У цьому є свої плюси й мінуси. Уявні ситуації та гра можуть стати для неї більш цікавими, ніж гра з іншими дітьми. Також у дитини можуть розвиватися страхи, наприклад, того, що під ліжком ховається чудовисько.
Коли варто непокоїтись
Усі діти ростуть і розвиваються по-різному. Не хвилюйтесь, якщо ваш малюк не оволодів якимись пунктами в цих списках. Ви повинні помічати поступовий прогрес у розвитку своєї дитини. Якщо прогрес не спостерігається або дитина подає ознаки можливого відставання в розвитку, вам варто звернутись до педіатра.
Ознаки відставання в розвитку дитини в період від 3 до 4-х років:
Дитина не може кидати м’яч, стрибати на місці або їздити на триколісному велосипеді.
Дитина часто падає, їй складно ходити по сходах.
Вона не може тримати олівець між великим і рештою пальців, не може перемалювати коло.
У реченні використовує не більше трьох слів, плутає займенники.
У неї часте слиновиділення та проблеми з вимовою.
Дитина не може побудувати пірамідку з чотирьох кубиків і їй важко брати невеликі предмети.
Боїться розлуки з батьками.
Не цікавиться неструктурованими іграми, не грає в ігри «уявні».
Не грає з іншими дітьми, спілкується тільки із членами сім’ї.
Погано заспокоюється, коли гнівається чи засмучується.
Не розуміє простих вказівок.
Уникає візуального контакту.
Противиться вдяганню, сну й відвідуванню туалету.
Також якщо ви помітили, що дитині важко справлятися з тим, що раніше в неї виходило, повідомте про це лікарю. Можливо, це перші симптоми порушення розвитку. Якщо ваша дитина відстає в розвитку, не хвилюйтесь, є багато доступних методик, щоб допомогти своїй дитині.
23.12.2024
Стилі виховання без покарань
Часто, коли дитина не слухається батьків або робить щось не так, як їм хотілося би, її карають. Методи таких «репресій» можуть бути найрізноманітнішими, залежно від фантазії та жорстокості батьків: від заборони дивитися мультфільми до тілесних покарань (наприклад, побиття ременем). Ті батьки, котрі замислюються над своїми діями, напевне розуміють, що покарання не допоможуть досягти успіху. Виховувати дітей без покарань цілком можливо і правильно.
Як досягти золотої середини у вихованні дитини та зберегти власні нерви? В цьому допоможуть декілька нескладних принципів виховання.
Витримка. Якщо ви вирішили виховати щасливу, повноцінну особистість без криків та покарань, будьте готовими запастися терпінням. Зірватися на потурання та заборони дуже легко, набагато складніше взяти себе в руки та пояснити дитині, як необхідно себе поводити в тій чи іншій ситуації. Така терпляча поведінка обов’язково дасть позитивні результати через деякий час.
Безумовна любов до дітей. Любити дітей потрібно не за те, що вони слухняні, розумні, талановиті та кмітливі. Любіть їх всією душею просто за те, що вони є. Незабаром ви побачите, що дитина відповідає вам тим самим. Навіть найнеслухняніший малюк потребує батьківської любові. Разом з дитиною ви зможете подолати неприємні емоції та будь-які труднощі, якщо завжди пам’ятатимете, що рідніше одне одного у вас нікого немає.
Час з дитиною. Приділяйте своїй дитині достатню кількість часу. Для дитини вкрай важливим є контакт з батьками, вона має розуміти, що є потрібною мамі і татові. Час, коли тато сидить перед комп’ютером, а дитина поряд дивиться мультики – не рахується. Вам, можливо, не дуже цікаво гратися з малюком в пазли чи машинки, але для нього ці моменти неймовірно важливі.
Індивідуальність. З самого раннього віку дитина починає проявляти свій характер. Часто це супроводжується помилками, за яку малюка нерідко сварять, а іноді й карають. Цим матусі та татусі лишають дитину індивідуальності, тому в майбутньому вона може боятися проявляти себе. Заохочуйте будь-які намагання дитини продемонструвати особисті якості, і вона виросте сильною особистістю.
Така, яка є. Сприймайте свою дитину такою, якою вона є. Вона може бути неслухняною і вередливою, але вона – ВАША.
Особистий приклад. Якщо в сім’ї часто виникають сварки, батьки кричать один на одного, то марно вимагати від дитини не підвищувати голос. Вона бачить, як спілкуються дорослі, і точно копіює їх модель поведінки. Якщо вам щось не подобається у вашій дитини, спробуйте пошукати схожі риси у своєму характері та позбутися їх. Психологи стверджують, що діти краще сприймають дії, аніж слова, тому батькам варто слідкувати за своєю поведінкою чи вчинками.
Не змушуйте. Якщо ви прагнете чогось від малюка, спробуйте пояснити йому, чому краще зробити саме так, а не змушуйте його до цього.
Схвалення. Хваліть дитину, коли вона гарно поводиться, допомагає, збирає іграшки і т.д. Тоді вона розумітиме, що вчиняє правильно.
Послідовність. Якщо ви вчора сказали дитині, що їй необхідно йти спати о дев’ятій годині, а сьогодні вже дозволили сидіти перед екраном до десятої, майте на увазі, що наступного разу вона не сприйматиме ваші слова серйозно і буде знати, що правило можна порушити.
Для того, щоб навчитися виховувати дітей без покарань, необхідно замислюватися над кожною проблемною ситуацією і сприймати дитину як друга.
17.12.2024
Десять «золотих правил» виховання щасливих дітей Правило 1. Стимулюйте інтелект дитини.
Створивши сприятливі умови, можна підвищити розумовий розвиток дитини Правило 2. Формуйте самоповагу.
Необхідно розвивати в дитини такі здібності, прищеплювати такі навички, котрі б вирізняли
її з-поміж інших, викликали б повагу ровесників і дорослих. Діти мають знати, що успіх,
майбутній добробут залежить від них самих. І ще: у кожної дитини має бути хороший друг.
Батьки спрямовують цю дружбу і зміцнюють її. Правило 3. Навчіть дитину спілкуватися.
Є 6 умов, за яких у дитини виробляються корисні навички: щира любов до батьків ( дає
відчуття захищеності); приязне ставлення до навколишніх ( не лише до близьких та рідних);
зовнішня привабливість ( одяг, манери); можливість спостерігати правильне спілкування (
поведінка батьків, учителів, ровесників); висока самооцінка, а звідси – впевненість у собі;
середній ( як мінімум) запас слів; вміння підтримувати розмову. Правило 4. Пильнуйте, щоб дитина не стала “залежною” від комп’ютера чи телевізора.
Телевізор, комп’ютер, як злі чаклуни, здатні красти в дитини години, дні й роки . Надмірне
сидіння перед телевізором чи комп’ютером гальмує в дітей розвиток мовлення. Діти стають
нервовими, миттєво реагують дією, не намагаючись осмислити та обговорити події. Потрібно
залучити дітей до занять спортом, музикою, читанням, корисною роботою, тощо. Правило 5. Виховуйте відповідальність, порядність.
Не тільки пояснюйте, що таке добре, а що – погано, а й закріплюйте гарні звички, карайте за
негідні вчинки, тільки не різкою. За приклад дитині має слугувати гідна поведінка батьків, а
пізніше ровесників. Правило 6. Навчіть дитину шанувати сім’ю Щоб виростити ніжних і люблячих дітей,
оточіть їх піклуванням, ласкою з перших днів життя.
Діти мають бачити все тільки добре та розуміти “хочу” і “треба”.
Любов і повага між членами родини краще за будь-яку лекцію дадуть зрозуміти дитині, що
сімейне життя – це, насамперед, рівноправність у стосунках, відповідальність перед коханою
людиною, бажання зробити для неї добро, виявляти ніжність та взаємну повагу. Правило 7. Живіть у хорошому оточенні.
Друзі, яких виберуть собі ваші діти, впливатимуть на їхні моральні орієнтири, поведінку. Правило 8. Будьте вимогливими.
Діти з високою самооцінкою, почуттям власної гідності, вмінням робити щось краще за
інших виховуються, як правило, у сім’ях, де до них ставлять високі вимоги: дотримуватися
порядку у домі, організовувати своє дозвілля, гідно поводитися. Не будьте тиранами .
Запам’ятайте, що відповідальними, розумними й слухняними діти стають не одразу. На це
треба витратити роки. Правило 9. Привчайте дитину до праці.
Але без примусу. Подбайте, щоб вони набули трудових навичок, подбайте, щоб їхнє життя
було заповнене цікавими і корисними справами. Правило 10. Не робіть за дітей те, що вони можуть зробити самі.
Нехай все перепробують, вчаться на власних помилках. Беруть участь у сімейних нарадах .
Нехай якнайраніше привчаються робити щось для інших, особливо, те, що в них добре
виходить.
10.12.2024
Консультація для батьків
“ВИХОВАННЯ БЕЗ НАСИЛЬСТВА”
Дитина – це людина! Ця маленька людина потребує виховання без насильства: не окрикiв і
покарання, а підтримки і мудрих порад батьків, не жорстокого і злого поводження, а добра,
турботи і любові. Але, на жаль, часто найменше любові дістається нашим самим улюбленим
людям. Дитина ще не може і не вміє захистити себе від фізичного насильства і психічного
тиску з боку дорослого. Але діти вчаться у нас поведінці, манерам спілкування, крику, якщо
ми кричимо, грубості, якщо ми грубимо, жорстокості, якщо ми це демонструємо.
Дитина, яка виховується в умовах безправ’я, ніколи не буде поважати права іншої людини. І,
навпаки, добра, гарна поведінка дітей породжується тільки добром. Дивно, але
ненасильство набагато більше сприяє гармонійному розвитку дитини, ніж грубе і жорстке
поводження з нею.
Наші необдумані агресивні дії по відношенню до дитини часом можуть бути викликані не
провиною дитини, а нашій втомою, неприємностями і невдачами, роздратуванням і т.д. Гнів,
вилитий на дитину, нічому її не вчить, а тільки принижує, ображає і дратує. Караючи свою
дитину фізично, батьки наївно вважають, що найкоротший шлях лежить «через сідниці», а
не через очі і вуха. Домагаючись видимого короткочасного послуху, батьки своєю
жорстокістю виховують фальш і обман, притупляють процес нормального розвитку дитини.
Жорстоке поводження з дітьми дуже часто викликає у них аж ніяк не каяття, а зовсім інші
реакції: страх, обурення, протест, образу, спрагу помсти і компенсації, руйнування
моральних гальм, прагнення до обману і спритності, агресивну поведінку, зниження
самооцінки, ненависть до себе і оточуючих (якщо дитину часто б’ють).
Жорстоке поводження з дітьми, зазвичай, також викликає затримку їх психічного і
соціального розвитку. Так, діти не завжди поводяться, як чисті й лагідні янголи, і виховувати
їх – справа дуже нелегка. Але з усіх важких ситуацій, у які вони часом ставлять своїх батьків,
потрібно шукати вихід без приниження людської гідності дітей, без застосування образ і, тим
більше, тілесних покарань.
▪ Вийти з ситуації, коли раптом здасться, що потрібно застосувати покарання, або
попередити таку ситуацію допоможуть наступні рекомендації:
Прислухайтеся до своєї дитини, намагайтеся почути і зрозуміти її. Вислухайте проблему дитини. Не обов’язково погоджуватися з її точкою зору, але завдяки батьківськiй увазі вона відчує свою значимість і людську гідність.
▪ Приймайте рішення спільно з дитиною, а також дайте їй право приймати самостійні
рішення: дитина більш охоче підкоряється тим правилам, які встановлювала сама.
При цьому ми не заперечуємо, що деякі рішення можуть приймати тільки батьки.
Надайте дитині можливість відпочити, переключитися з одного виду діяльності на
інший.
▪ Вимагаючи чогось від дитини, давайте їй чіткі і ясні вказівки. Але не обурюйтеся, якщо
дитина, може щось не зрозуміла або забула. Тому знову і знову, без роздратування,
терпляче роз’яснюйте суть своїх вимог. Дитина потребує повторення.
▪ Не вимагайте від дитини відразу багато чого, дайте їй поступово освоїти весь набір
ваших вимог: вона просто не може робити все відразу.
▪ Не пред’являйте дитині непосильних вимог: не можна від неї очікувати виконання
того, що вона не в силах зробити.
▪ Не дійте зопалу. Зупиніться і проаналізуйте, чому дитина поводиться так, а не інакше,
про що свідчить її вчинок.
▪ Подумайте, в чому складність ситуації, в яку потрапила дитина? Чим ви можете їй
допомогти в цій ситуації? Як підтримати її?
Нехай основним методом виховання буде ненасильство!
05.11.2024
Проблеми адаптації дітей до дитячого садка
Діти, прийшовши в cадок, завжди проходять період адаптації. Але для кожної дитини термін адаптації індивідуальний. Існують проблеми адаптації дітей до дитячого садка і їх досить багато. Якщо до дитячого садка дитина не адаптувалася протягом року, то це сигнал для батьків, що з малюком не все гаразд і потрібна допомога психолога. Кожна дитина реагує по-різному на незнайому ситуацію, але існують і загальні риси.
Нелегко звикнути до нової обстановки єдиним в родині дітям, особливо тим, кого надмірно опікують, хто звик до особливої уваги.
Гірше за всіх себе почувають в дитячому саду ті діти, у яких флегматичний темперамент. Вони не встигають за темпом життя в дитячому садку. Вони повільно одягаються, збираються на вулицю, їдять. Але якщо педагог не розуміє таких дітей і починає їх підстьобувати, емоційний стрес при цьому діє так, що діти ще більше загальмовуються, стають байдужими і ще більш млявими.
Якщо батьки помітили, що в їхньої дитини проблеми з адаптацією, то варто поговорити з вихователем. Вихователь в цьому випадку повинен бути більш уважним бути до такого малюка, стежити, щоб його не дражнили інші діти. Потрібно знати, що зайва вимогливість до такої дитини буде тільки гальмувати її ще більше.
Більш важко проходять адаптацію до дитячого саду діти, у яких в родині відбуваються конфлікти, де батьки не спілкуються з дітьми. Дітлахи засвоюють мимоволі погані риси поведінки батьків і це ускладнює їх відносини з однолітками. Такі діти, як правило, агресивні. Якщо малюк страждає нервовими порушеннями, потрібно віддавати його в садок не раніше трьох років.
Спостереження за дітьми в період адаптації до дитячого садка показали, що виникають зрушення в дитячому організмі, в його функціональному стані, які супроводжуються сильною зміною в поведінці і настрої і іншими клінічними проявами.
У більшості дітей виникають реакції протесту або «біологічної обережності». Вони можуть виражатися у вигляді страху, плачу, негативізму, загальній загальмованості або агресивних діях. Іноді мовна активність і контакти з дітьми знижуються аж до їх зникнення. Дітлахи втрачають частину навичок, набутих раніше. У деяких спостерігаються порушення сну, знижується апетит.
Відзначається в деяких випадках затримка фізичного і нервово-психічного розвитку дітей. Не можна судити про розумові здібності малюка в перший тиждень перебування в дитячому садку. Виявляються соматичні зміни в посиленні блідості шкіри, у втраті ваги, збільшення частоти пульсу.
У дітей з обмеженими станами і дітей, які часто хворіють, період адаптації може супроводжуватися наступними проявами розладів: енурез (нетримання сечі), загострення шкірних висипань, енкопрез (нетримання калу).
Правила та заходи для полегшення адаптації дітей до дитячого садка
Перш за все, батькам завжди слід розпитувати вихователя про поведінку свого чада. Також обов’язково потрібно вести бесіду з дитиною. При змінах в поведінці дитини, необхідно приймати будь-які заходи.
При організації режиму вступаючих в садок дітей керівництвом повинні розроблятися спеціальні заходи і загальноприйняті правила. Вони розраховані на період адаптації для полегшення стану дітей, які часто хворіють і з деякими обмеженими станами. Прийом дитини до дитячого садка повинен проводитися з педагогом і лікарем-педіатром. При огляді малюка збираються відомості з поведінки і станом здоров’я, анамнезу життя дитини. У разі необхідності, призначаються і інші додаткові заходи.
Існують також і правила в період адаптації ведення малюка. Це вкорочений час перебування дитини у садку. Залежно від поведінки малюка, час поступово збільшується. Для малюка зберігаються звичні прийоми виховання. Це годування, сон і т.д. Дозволяється вільний час не для спання (брати участь в заняттях чи ні, грати одному або з усіма і ін.). І нехай дитина вільно бігає в ортопедичному взутті, якщо є така потреба.
Період адаптації дітей до садочка багато в чому залежить від досвіду педагога, від підготовки дитини до цієї події батьками, від індивідуальних особливостей дитини.
10.10.2024.
Поради батькам та педагогам “Як зберегти психічне здоров’я дитини”
Як підтримувати психічне здоров’я дитини
Фізичне здоров’я дітей має неабияке значення, але не менш важливо зміцнювати їх психічне здоров’я
Згідно з новітніми дослідженнями, спостерігається стійке зниження психічного здоров’я дітей, і цей процес починається в середньому в 14 років. У більшості дітей хоча б раз у житті з’являються думки про суїцид, суттєво впливаючи на якість їх повсякденного життя.
Батьки, дотримуючись певних рекомендацій, можуть допомогти своїм дітям стати здоровішими у психічному сенсі. Розгляньмо ці поради докладніше.
Ініціюйте спілкування
Сьогодні, коли спілкування між людьми часто зводиться до смс-переписки й повідомлень у соціальних мережах, звичайне спілкування може допомогти дитині зміцнити психічне здоров’я. Запитайте дитину про те, що її турбує, поцікавтеся, чи немає в неї тих чи інших проблем. Дозвольте дитині відкритися. Дайте їй висловитися, не критикуйте й не тисніть на неї. Дитина не повинна боятися, що її покарають або засудять.
Зберігайте спокій
Батькам буває боляче бачити своїх дітей нещасними, спостерігати, як вони страждають від негативних емоцій, проблем тощо. У таких випадках батьки часто панікують і виявляють неадекватні реакції. Цього робити в жодному разі не варто. У будь-яких ситуаціях батькам слід зберігати максимальний спокій і виявляти терпіння. Якщо та чи інша ситуація ставить вас у глухий кут, поділіться своїми почуттями з кимось із близьких вам людей і попросіть у них поради.
Приділяйте дитині час
Дитина постійно потребує вашої допомоги. Ви можете стати для неї найкращим другом. Ваша присутність у її житті, готовність вислухати й підтримати допоможе їй упоратися з усіма труднощами. Зрозуміло, у сучасному ритмі життя дуже складно знаходити баланс між роботою й сім’єю. Але якщо ваша дитина проживає важкий період у житті, намагайтеся проводити з нею якомога більше часу.
Дозвольте дитині почуватися в безпеці
Підтримуйте дитину й демонструйте їй свою любов – так вона почуватиметься в безпеці. Приготуйте їй на вечерю її улюблену страву або повечеряйте разом із родиною в кафе. Багато дітей відчувають різні психічні розлади (стрес, тривогу тощо), оскільки не почуваються безпечно. Використовуйте всі можливі способи, щоб дати дитині відчуття безпеки, і вона почуватиметься набагато краще.
Заспокоюйте дитину
Людям властиво хвилюватися й думати, що справи йдуть набагато гірше, ніж є насправді. Якщо дитина має переживання з приводу певної ситуації, переконайте її, що нічого поганого не станеться. Це допоможе дитині заспокоїтися. Налаштуйте дитину на позитивне сприйняття ситуації й запевніть, що все буде добре.
Звертайтеся по допомогу
Якщо всі вищезгадані методи не дали бажаного результату і ви не бачите позитивних змін у поведінці й настрої своєї дитини, зверніться по професійну допомогу до психолога. Він зможе точно визначити, з чим пов’язані негативні емоції дитини і вчасно виправити ситуацію.
Також дуже важливо, щоб дитина мала підтримку сім’ї, шкільних учителів і друзів.
Довгий час психічному здоров’ю людини не приділялося належної уваги. Однак це надзвичайно важливо для кожного з нас, особливо дітей. Діти беззахисні, і часто вони не можуть зрозуміти, як потрібно поводитися в тій чи іншій ситуації. Якщо ваша дитина має ті чи інші труднощі, допоможіть їй. Ваша допомога зміцнить її психічне здоров’я і матиме важливе значення для її майбутнього.
