Вітаємо, ви пережили «кризу двох років». Будемо сподіватися, вам вистачить сил на те, щоб насолоджуватися подальшим ростом вашої дитини. Наступні роки називають «чарівними» частково тому, що ваша дитина нарешті стала вас слухатись, але також і тому, що в неї починає активно розвиватись фантазія.
Мовленнєвий розвиток
Якщо ваша дитина не дуже балакуча, це незабаром зміниться. У період від 3 до 4-х років дитина навчиться:
Називати своє ім’я й вік.
Вимовляти 250–500 слів.
Відповідати на прості запитання.
Складати речення із п’яти-шести слів (повними речення стануть до чотирьох років).
Розмовляти чітко.
Розповідати історії.
Когнітивний розвиток
Ваш малюк почне ставити масу запитань: «Чому небо блакитне? Чому у птахів є пір’я?». Запитання, запитання й тільки запитання! Іноді це може трохи дратувати, але така поведінка нормальна й характерна для цього віку. Крім постійних «чому?» ваша дитина зможе:
Ваш малюк стає не тільки фізично, а й емоційно самостійним. Ви помітите, що він уже менше вдається до істерики, коли його залишають з нянею або в дитячому садку.
До того ж ваш малюк стане більше спілкуватись. Ваша дитина буде взаємодіяти зі своїми друзями. Саме в цьому віці проявляється перша здатність вирішувати проблеми.
Ви також можете помітити, що в дитини дуже активна уява. У цьому є свої плюси й мінуси. Уявні ситуації та гра можуть стати для неї більш цікавими, ніж гра з іншими дітьми. Також у дитини можуть розвиватися страхи, наприклад, того, що під ліжком ховається чудовисько.
Коли варто непокоїтись
Усі діти ростуть і розвиваються по-різному. Не хвилюйтесь, якщо ваш малюк не оволодів якимись пунктами в цих списках. Ви повинні помічати поступовий прогрес у розвитку своєї дитини. Якщо прогрес не спостерігається або дитина подає ознаки можливого відставання в розвитку, вам варто звернутись до педіатра.
Ознаки відставання в розвитку дитини в період від 3 до 4-х років:
Дитина не може кидати м’яч, стрибати на місці або їздити на триколісному велосипеді.
Дитина часто падає, їй складно ходити по сходах.
Вона не може тримати олівець між великим і рештою пальців, не може перемалювати коло.
У реченні використовує не більше трьох слів, плутає займенники.
У неї часте слиновиділення та проблеми з вимовою.
Дитина не може побудувати пірамідку з чотирьох кубиків і їй важко брати невеликі предмети.
Боїться розлуки з батьками.
Не цікавиться неструктурованими іграми, не грає в ігри «уявні».
Не грає з іншими дітьми, спілкується тільки із членами сім’ї.
Погано заспокоюється, коли гнівається чи засмучується.
Не розуміє простих вказівок.
Уникає візуального контакту.
Противиться вдяганню, сну й відвідуванню туалету.
Також якщо ви помітили, що дитині важко справлятися з тим, що раніше в неї виходило, повідомте про це лікарю. Можливо, це перші симптоми порушення розвитку. Якщо ваша дитина відстає в розвитку, не хвилюйтесь, є багато доступних методик, щоб допомогти своїй дитині.
23.12.2024
Стилі виховання без покарань
Часто, коли дитина не слухається батьків або робить щось не так, як їм хотілося би, її карають. Методи таких «репресій» можуть бути найрізноманітнішими, залежно від фантазії та жорстокості батьків: від заборони дивитися мультфільми до тілесних покарань (наприклад, побиття ременем). Ті батьки, котрі замислюються над своїми діями, напевне розуміють, що покарання не допоможуть досягти успіху. Виховувати дітей без покарань цілком можливо і правильно.
Як досягти золотої середини у вихованні дитини та зберегти власні нерви? В цьому допоможуть декілька нескладних принципів виховання.
Витримка. Якщо ви вирішили виховати щасливу, повноцінну особистість без криків та покарань, будьте готовими запастися терпінням. Зірватися на потурання та заборони дуже легко, набагато складніше взяти себе в руки та пояснити дитині, як необхідно себе поводити в тій чи іншій ситуації. Така терпляча поведінка обов’язково дасть позитивні результати через деякий час.
Безумовна любов до дітей. Любити дітей потрібно не за те, що вони слухняні, розумні, талановиті та кмітливі. Любіть їх всією душею просто за те, що вони є. Незабаром ви побачите, що дитина відповідає вам тим самим. Навіть найнеслухняніший малюк потребує батьківської любові. Разом з дитиною ви зможете подолати неприємні емоції та будь-які труднощі, якщо завжди пам’ятатимете, що рідніше одне одного у вас нікого немає.
Час з дитиною. Приділяйте своїй дитині достатню кількість часу. Для дитини вкрай важливим є контакт з батьками, вона має розуміти, що є потрібною мамі і татові. Час, коли тато сидить перед комп’ютером, а дитина поряд дивиться мультики – не рахується. Вам, можливо, не дуже цікаво гратися з малюком в пазли чи машинки, але для нього ці моменти неймовірно важливі.
Індивідуальність. З самого раннього віку дитина починає проявляти свій характер. Часто це супроводжується помилками, за яку малюка нерідко сварять, а іноді й карають. Цим матусі та татусі лишають дитину індивідуальності, тому в майбутньому вона може боятися проявляти себе. Заохочуйте будь-які намагання дитини продемонструвати особисті якості, і вона виросте сильною особистістю.
Така, яка є. Сприймайте свою дитину такою, якою вона є. Вона може бути неслухняною і вередливою, але вона – ВАША.
Особистий приклад. Якщо в сім’ї часто виникають сварки, батьки кричать один на одного, то марно вимагати від дитини не підвищувати голос. Вона бачить, як спілкуються дорослі, і точно копіює їх модель поведінки. Якщо вам щось не подобається у вашій дитини, спробуйте пошукати схожі риси у своєму характері та позбутися їх. Психологи стверджують, що діти краще сприймають дії, аніж слова, тому батькам варто слідкувати за своєю поведінкою чи вчинками.
Не змушуйте. Якщо ви прагнете чогось від малюка, спробуйте пояснити йому, чому краще зробити саме так, а не змушуйте його до цього.
Схвалення. Хваліть дитину, коли вона гарно поводиться, допомагає, збирає іграшки і т.д. Тоді вона розумітиме, що вчиняє правильно.
Послідовність. Якщо ви вчора сказали дитині, що їй необхідно йти спати о дев’ятій годині, а сьогодні вже дозволили сидіти перед екраном до десятої, майте на увазі, що наступного разу вона не сприйматиме ваші слова серйозно і буде знати, що правило можна порушити.
Для того, щоб навчитися виховувати дітей без покарань, необхідно замислюватися над кожною проблемною ситуацією і сприймати дитину як друга.
17.12.2024
Десять «золотих правил» виховання щасливих дітей Правило 1. Стимулюйте інтелект дитини.
Створивши сприятливі умови, можна підвищити розумовий розвиток дитини Правило 2. Формуйте самоповагу.
Необхідно розвивати в дитини такі здібності, прищеплювати такі навички, котрі б вирізняли
її з-поміж інших, викликали б повагу ровесників і дорослих. Діти мають знати, що успіх,
майбутній добробут залежить від них самих. І ще: у кожної дитини має бути хороший друг.
Батьки спрямовують цю дружбу і зміцнюють її. Правило 3. Навчіть дитину спілкуватися.
Є 6 умов, за яких у дитини виробляються корисні навички: щира любов до батьків ( дає
відчуття захищеності); приязне ставлення до навколишніх ( не лише до близьких та рідних);
зовнішня привабливість ( одяг, манери); можливість спостерігати правильне спілкування (
поведінка батьків, учителів, ровесників); висока самооцінка, а звідси – впевненість у собі;
середній ( як мінімум) запас слів; вміння підтримувати розмову. Правило 4. Пильнуйте, щоб дитина не стала “залежною” від комп’ютера чи телевізора.
Телевізор, комп’ютер, як злі чаклуни, здатні красти в дитини години, дні й роки . Надмірне
сидіння перед телевізором чи комп’ютером гальмує в дітей розвиток мовлення. Діти стають
нервовими, миттєво реагують дією, не намагаючись осмислити та обговорити події. Потрібно
залучити дітей до занять спортом, музикою, читанням, корисною роботою, тощо. Правило 5. Виховуйте відповідальність, порядність.
Не тільки пояснюйте, що таке добре, а що – погано, а й закріплюйте гарні звички, карайте за
негідні вчинки, тільки не різкою. За приклад дитині має слугувати гідна поведінка батьків, а
пізніше ровесників. Правило 6. Навчіть дитину шанувати сім’ю Щоб виростити ніжних і люблячих дітей,
оточіть їх піклуванням, ласкою з перших днів життя.
Діти мають бачити все тільки добре та розуміти “хочу” і “треба”.
Любов і повага між членами родини краще за будь-яку лекцію дадуть зрозуміти дитині, що
сімейне життя – це, насамперед, рівноправність у стосунках, відповідальність перед коханою
людиною, бажання зробити для неї добро, виявляти ніжність та взаємну повагу. Правило 7. Живіть у хорошому оточенні.
Друзі, яких виберуть собі ваші діти, впливатимуть на їхні моральні орієнтири, поведінку. Правило 8. Будьте вимогливими.
Діти з високою самооцінкою, почуттям власної гідності, вмінням робити щось краще за
інших виховуються, як правило, у сім’ях, де до них ставлять високі вимоги: дотримуватися
порядку у домі, організовувати своє дозвілля, гідно поводитися. Не будьте тиранами .
Запам’ятайте, що відповідальними, розумними й слухняними діти стають не одразу. На це
треба витратити роки. Правило 9. Привчайте дитину до праці.
Але без примусу. Подбайте, щоб вони набули трудових навичок, подбайте, щоб їхнє життя
було заповнене цікавими і корисними справами. Правило 10. Не робіть за дітей те, що вони можуть зробити самі.
Нехай все перепробують, вчаться на власних помилках. Беруть участь у сімейних нарадах .
Нехай якнайраніше привчаються робити щось для інших, особливо, те, що в них добре
виходить.
10.12.2024
Консультація для батьків
“ВИХОВАННЯ БЕЗ НАСИЛЬСТВА”
Дитина – це людина! Ця маленька людина потребує виховання без насильства: не окрикiв і
покарання, а підтримки і мудрих порад батьків, не жорстокого і злого поводження, а добра,
турботи і любові. Але, на жаль, часто найменше любові дістається нашим самим улюбленим
людям. Дитина ще не може і не вміє захистити себе від фізичного насильства і психічного
тиску з боку дорослого. Але діти вчаться у нас поведінці, манерам спілкування, крику, якщо
ми кричимо, грубості, якщо ми грубимо, жорстокості, якщо ми це демонструємо.
Дитина, яка виховується в умовах безправ’я, ніколи не буде поважати права іншої людини. І,
навпаки, добра, гарна поведінка дітей породжується тільки добром. Дивно, але
ненасильство набагато більше сприяє гармонійному розвитку дитини, ніж грубе і жорстке
поводження з нею.
Наші необдумані агресивні дії по відношенню до дитини часом можуть бути викликані не
провиною дитини, а нашій втомою, неприємностями і невдачами, роздратуванням і т.д. Гнів,
вилитий на дитину, нічому її не вчить, а тільки принижує, ображає і дратує. Караючи свою
дитину фізично, батьки наївно вважають, що найкоротший шлях лежить «через сідниці», а
не через очі і вуха. Домагаючись видимого короткочасного послуху, батьки своєю
жорстокістю виховують фальш і обман, притупляють процес нормального розвитку дитини.
Жорстоке поводження з дітьми дуже часто викликає у них аж ніяк не каяття, а зовсім інші
реакції: страх, обурення, протест, образу, спрагу помсти і компенсації, руйнування
моральних гальм, прагнення до обману і спритності, агресивну поведінку, зниження
самооцінки, ненависть до себе і оточуючих (якщо дитину часто б’ють).
Жорстоке поводження з дітьми, зазвичай, також викликає затримку їх психічного і
соціального розвитку. Так, діти не завжди поводяться, як чисті й лагідні янголи, і виховувати
їх – справа дуже нелегка. Але з усіх важких ситуацій, у які вони часом ставлять своїх батьків,
потрібно шукати вихід без приниження людської гідності дітей, без застосування образ і, тим
більше, тілесних покарань.
▪ Вийти з ситуації, коли раптом здасться, що потрібно застосувати покарання, або
попередити таку ситуацію допоможуть наступні рекомендації:
Прислухайтеся до своєї дитини, намагайтеся почути і зрозуміти її. Вислухайте проблему дитини. Не обов’язково погоджуватися з її точкою зору, але завдяки батьківськiй увазі вона відчує свою значимість і людську гідність.
▪ Приймайте рішення спільно з дитиною, а також дайте їй право приймати самостійні
рішення: дитина більш охоче підкоряється тим правилам, які встановлювала сама.
При цьому ми не заперечуємо, що деякі рішення можуть приймати тільки батьки.
Надайте дитині можливість відпочити, переключитися з одного виду діяльності на
інший.
▪ Вимагаючи чогось від дитини, давайте їй чіткі і ясні вказівки. Але не обурюйтеся, якщо
дитина, може щось не зрозуміла або забула. Тому знову і знову, без роздратування,
терпляче роз’яснюйте суть своїх вимог. Дитина потребує повторення.
▪ Не вимагайте від дитини відразу багато чого, дайте їй поступово освоїти весь набір
ваших вимог: вона просто не може робити все відразу.
▪ Не пред’являйте дитині непосильних вимог: не можна від неї очікувати виконання
того, що вона не в силах зробити.
▪ Не дійте зопалу. Зупиніться і проаналізуйте, чому дитина поводиться так, а не інакше,
про що свідчить її вчинок.
▪ Подумайте, в чому складність ситуації, в яку потрапила дитина? Чим ви можете їй
допомогти в цій ситуації? Як підтримати її?
Нехай основним методом виховання буде ненасильство!
05.11.2024
Проблеми адаптації дітей до дитячого садка
Діти, прийшовши в cадок, завжди проходять період адаптації. Але для кожної дитини термін адаптації індивідуальний. Існують проблеми адаптації дітей до дитячого садка і їх досить багато. Якщо до дитячого садка дитина не адаптувалася протягом року, то це сигнал для батьків, що з малюком не все гаразд і потрібна допомога психолога. Кожна дитина реагує по-різному на незнайому ситуацію, але існують і загальні риси.
Нелегко звикнути до нової обстановки єдиним в родині дітям, особливо тим, кого надмірно опікують, хто звик до особливої уваги.
Гірше за всіх себе почувають в дитячому саду ті діти, у яких флегматичний темперамент. Вони не встигають за темпом життя в дитячому садку. Вони повільно одягаються, збираються на вулицю, їдять. Але якщо педагог не розуміє таких дітей і починає їх підстьобувати, емоційний стрес при цьому діє так, що діти ще більше загальмовуються, стають байдужими і ще більш млявими.
Якщо батьки помітили, що в їхньої дитини проблеми з адаптацією, то варто поговорити з вихователем. Вихователь в цьому випадку повинен бути більш уважним бути до такого малюка, стежити, щоб його не дражнили інші діти. Потрібно знати, що зайва вимогливість до такої дитини буде тільки гальмувати її ще більше.
Більш важко проходять адаптацію до дитячого саду діти, у яких в родині відбуваються конфлікти, де батьки не спілкуються з дітьми. Дітлахи засвоюють мимоволі погані риси поведінки батьків і це ускладнює їх відносини з однолітками. Такі діти, як правило, агресивні. Якщо малюк страждає нервовими порушеннями, потрібно віддавати його в садок не раніше трьох років.
Спостереження за дітьми в період адаптації до дитячого садка показали, що виникають зрушення в дитячому організмі, в його функціональному стані, які супроводжуються сильною зміною в поведінці і настрої і іншими клінічними проявами.
У більшості дітей виникають реакції протесту або «біологічної обережності». Вони можуть виражатися у вигляді страху, плачу, негативізму, загальній загальмованості або агресивних діях. Іноді мовна активність і контакти з дітьми знижуються аж до їх зникнення. Дітлахи втрачають частину навичок, набутих раніше. У деяких спостерігаються порушення сну, знижується апетит.
Відзначається в деяких випадках затримка фізичного і нервово-психічного розвитку дітей. Не можна судити про розумові здібності малюка в перший тиждень перебування в дитячому садку. Виявляються соматичні зміни в посиленні блідості шкіри, у втраті ваги, збільшення частоти пульсу.
У дітей з обмеженими станами і дітей, які часто хворіють, період адаптації може супроводжуватися наступними проявами розладів: енурез (нетримання сечі), загострення шкірних висипань, енкопрез (нетримання калу).
Правила та заходи для полегшення адаптації дітей до дитячого садка
Перш за все, батькам завжди слід розпитувати вихователя про поведінку свого чада. Також обов’язково потрібно вести бесіду з дитиною. При змінах в поведінці дитини, необхідно приймати будь-які заходи.
При організації режиму вступаючих в садок дітей керівництвом повинні розроблятися спеціальні заходи і загальноприйняті правила. Вони розраховані на період адаптації для полегшення стану дітей, які часто хворіють і з деякими обмеженими станами. Прийом дитини до дитячого садка повинен проводитися з педагогом і лікарем-педіатром. При огляді малюка збираються відомості з поведінки і станом здоров’я, анамнезу життя дитини. У разі необхідності, призначаються і інші додаткові заходи.
Існують також і правила в період адаптації ведення малюка. Це вкорочений час перебування дитини у садку. Залежно від поведінки малюка, час поступово збільшується. Для малюка зберігаються звичні прийоми виховання. Це годування, сон і т.д. Дозволяється вільний час не для спання (брати участь в заняттях чи ні, грати одному або з усіма і ін.). І нехай дитина вільно бігає в ортопедичному взутті, якщо є така потреба.
Період адаптації дітей до садочка багато в чому залежить від досвіду педагога, від підготовки дитини до цієї події батьками, від індивідуальних особливостей дитини.
10.10.2024.
Поради батькам та педагогам “Як зберегти психічне здоров’я дитини”
Як підтримувати психічне здоров’я дитини
Фізичне здоров’я дітей має неабияке значення, але не менш важливо зміцнювати їх психічне здоров’я
Згідно з новітніми дослідженнями, спостерігається стійке зниження психічного здоров’я дітей, і цей процес починається в середньому в 14 років. У більшості дітей хоча б раз у житті з’являються думки про суїцид, суттєво впливаючи на якість їх повсякденного життя.
Батьки, дотримуючись певних рекомендацій, можуть допомогти своїм дітям стати здоровішими у психічному сенсі. Розгляньмо ці поради докладніше.
Ініціюйте спілкування
Сьогодні, коли спілкування між людьми часто зводиться до смс-переписки й повідомлень у соціальних мережах, звичайне спілкування може допомогти дитині зміцнити психічне здоров’я. Запитайте дитину про те, що її турбує, поцікавтеся, чи немає в неї тих чи інших проблем. Дозвольте дитині відкритися. Дайте їй висловитися, не критикуйте й не тисніть на неї. Дитина не повинна боятися, що її покарають або засудять.
Зберігайте спокій
Батькам буває боляче бачити своїх дітей нещасними, спостерігати, як вони страждають від негативних емоцій, проблем тощо. У таких випадках батьки часто панікують і виявляють неадекватні реакції. Цього робити в жодному разі не варто. У будь-яких ситуаціях батькам слід зберігати максимальний спокій і виявляти терпіння. Якщо та чи інша ситуація ставить вас у глухий кут, поділіться своїми почуттями з кимось із близьких вам людей і попросіть у них поради.
Приділяйте дитині час
Дитина постійно потребує вашої допомоги. Ви можете стати для неї найкращим другом. Ваша присутність у її житті, готовність вислухати й підтримати допоможе їй упоратися з усіма труднощами. Зрозуміло, у сучасному ритмі життя дуже складно знаходити баланс між роботою й сім’єю. Але якщо ваша дитина проживає важкий період у житті, намагайтеся проводити з нею якомога більше часу.
Дозвольте дитині почуватися в безпеці
Підтримуйте дитину й демонструйте їй свою любов – так вона почуватиметься в безпеці. Приготуйте їй на вечерю її улюблену страву або повечеряйте разом із родиною в кафе. Багато дітей відчувають різні психічні розлади (стрес, тривогу тощо), оскільки не почуваються безпечно. Використовуйте всі можливі способи, щоб дати дитині відчуття безпеки, і вона почуватиметься набагато краще.
Заспокоюйте дитину
Людям властиво хвилюватися й думати, що справи йдуть набагато гірше, ніж є насправді. Якщо дитина має переживання з приводу певної ситуації, переконайте її, що нічого поганого не станеться. Це допоможе дитині заспокоїтися. Налаштуйте дитину на позитивне сприйняття ситуації й запевніть, що все буде добре.
Звертайтеся по допомогу
Якщо всі вищезгадані методи не дали бажаного результату і ви не бачите позитивних змін у поведінці й настрої своєї дитини, зверніться по професійну допомогу до психолога. Він зможе точно визначити, з чим пов’язані негативні емоції дитини і вчасно виправити ситуацію.
Також дуже важливо, щоб дитина мала підтримку сім’ї, шкільних учителів і друзів.
Довгий час психічному здоров’ю людини не приділялося належної уваги. Однак це надзвичайно важливо для кожного з нас, особливо дітей. Діти беззахисні, і часто вони не можуть зрозуміти, як потрібно поводитися в тій чи іншій ситуації. Якщо ваша дитина має ті чи інші труднощі, допоможіть їй. Ваша допомога зміцнить її психічне здоров’я і матиме важливе значення для її майбутнього.
